Вчора вся країна з жахом і захопленням слідкувала за подіями в Луцьку. Нагадаю, там терорист захопив у заручники два десятки людей у маршрутному автобусі. До того ж країною прокотилася низка “замінувань”.

А вже сьогодні суспільство обговорює вчорашній екшн і все частіше запитує: а що то було? Справжній теракт чи постановка? Бо дії правоохоронців, м’яко кажучи, таки викликають дуже багато питань. Утім, я не буду перетворюватися на диванного експерта та категорично стверджувати, що ж саме відбулося.

Просто дозволю собі припустити як одну, так і іншу версії. Отже, версія перша: все відбулося насправді: і заручники, і спецоперація дійсно була спецоперацією. Тоді мені просто страшно. Страшно, якщо мене (не приведи Боже!) будуть захищати наші правоохоронці. Добре, що терорист якийсь мирний попався. А то би було куди гірше.

Ну, а тепер інша версія: все це цирк і постановка. Тоді мені ще страшніше. І не тому, що хтось у владі (на вищому, до речі, рівні!) дозволяє собі такі речі. Мене жахає рівень виконання. Якщо так діють у постановочному “екшні”, то я просто відмовляюся уявити, як діятимуть, коли таке станеться насправді.

Окремим рядком торкнуся дій президента. Так, з людської точки зору він усе зробив правильно. Виконав вимоги терориста. Але з точки зору президента… От із цієї позиції його дії – абсолютний провал. Фіаско. Бо завтра може бути наступний терорист. Який буде вимагати чогось більшого. Що тоді? Ти ж показав свою слабкість, ти – слабак. Знаєте, тут як у тюрмі: раз дав слабину – будеш під шконкою. Варіантів нема. Так що…

Ще одне. Так, він рятував людей (якщо допустити, нагадаю, що це все було насправді). Але… Вчора на Донбасі помер поранений солдат. Бо лежав чотири дні на нейтральній полосі без жодної допомоги. Де був головнокомандувач (він же президент)? Ні, президент не повинен був особисто туди повзти, це не його справа. Але чи почули ми хоч одне слово від нього? Де він був тоді? Чому на Луцьк реакція така оперативна, а щодо наших хлопців, які щодня вмирають на Донбасі, тиша?

Читайте також: Україну накрило хвилею тероризму?

Ну й дозволю собі нагадати події кількатижневої давнини. Вони не пов’язані з Луцьком, але теж примушують задуматися щодо компетентності наших правоохоронців. Пам’ятаєте, тоді ДБР вилучило з бойової частини, яка забезпечує протиповітряну оборону країни, важливі деталі, чим повністю зруйнувало можливості захисту повітряних рубежів?

У мене щодо цього теж дві версії. І обидві вони погані. Бо, або, як це стверджувала частина оглядачів, це спланована зрада з боку вищого керівництва держави, що, погодьтеся, не просто страшно, а дуже страшно. Або це ініціатива самих слідчих, які проводили обшук. І тоді мені не менш страшно. Бо ДБР – це еліта. Професіонали вищого ґатунку. І якщо таке витворяє еліта… То мій мозок знов у ступорі: а що ж тоді діється в простому райвідділку поліції? Якщо еліта має такий рівень, то хто ж мене захищає на вулиці?

Мені страшно жити в цій країні. А вам? Бо це лише два епізоди, які на слуху. А скільки ми вже забули? А про скільки отаких лютих “зашкварів” просто не знаємо?

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram