Роберт Максвел – відомий британський видавець, продюсер і телемагнат українського походження. Засновник величезної газетно-видавничої імперії. Власник Maxwell Communication Corporation, видавництва Media Press, Maxwell Communication Corporation тощо. Видавець багатотиражних газет Daily Mirror, New York Daily News. Акціонер багатьох засобів масової інформації, зокрема агентства “Reuters”. Мільярдер, власник нерухомості в багатьох країнах Европи та США.

Роберт народився 10 червня 1923 року в селищі Слатинські Доли (нині Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область). Його ім’я при народженні – Гох Мехел Гершович, до речі, він шість разів змінював прізвище. Аж поки не став Робертом Максвеллом. Хлопчик народився у сім’ї бідного єврея. Мати покладала на старшого сина великі сподівання, вважаючи, що він має неодмінно стати відомим рабином. Змалку взялася за його освіту, і вже в чотири роки хлопчик навчився читати. У 1936-му його віддали до Братиславської єшиви (вищий релігійний навчальний заклад). Але невдовзі Роберт покинув навчання, адже зрозумів, що це не його покликання. Щоб мати гроші – продавав біжутерію. Та й це йому не подобалося. Єдине, до чого з юних років тяжіла душа – книжки й політика.

Після угорської окупації Закарпаття в 1939 році через Румунію і Югославію перебрався до Франції. Більшість членів сім’ї (дід, батько, мати й три сестри), які залишилися в Солотвино, були депортовані в табір смерти Аушвіц вбиті там нацистами.

У Франції він служив у війську під іменем Іван Леслі дю Мерьє, а коли прибув до Британії, то вже назвався Леслі Джонсоном. Влаштувався ватажником на військовій базі, згодом перейшов у шифрувальники. За декілька років працював у розвідці. Воював у Північній Африці. У січні 1945-го Максвелл отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. За воєнні заслуги його нагородили Військовим хрестом, що дало можливість отримати британське підданство. Того ж року Роберт одружився з француженкою Елізабет Мейнар. У їхньому шлюбі народилося дев’ятеро дітей.

По закінченню війни служив в окупованій Німеччині головою пресового бюро британського МЗС, у британській інформаційній службі в британському секторі окупованого Берліна, що дозволило Максвеллу налагодити контакти з німецькими видавцями й редакторами. У березні 1947 року пішов із армії у чині капітана.

За участь у війні Роберт отримав від британського уряду 10 тисяч фунтів стерлінгів, на які купив перше видавництво Pergamon Press, що спеціалізувалося на науковій літературі. З цього розпочався його шлях у медіабізнесі. У майбутньому Максвелл виділить кожному зі своїх синів таку саму суму для їхніх стартапів.

У 1949 році з’явилася нова фірма Maxwell and Springer. Ця фірма продавала книги та журнали в усіх країнах світу, швидко набрала обертів, і вже за два роки в її штаті було 120 співробітників. Фірма проіснувала до 1959-го.

У 1961-му Максвелл реалізував новий задум – видання “Бібліотеки для Співдружності Націй і всього світу з науковими, технічними, інженерними і гуманітарними знаннями”. Він планував випустити за 6 років тисячу дешевих й оригінальних підручників, а також перекласти цю серію німецькою, французькою, іспанською та російською мовами. За рік видавець об’їздив чимало країн, домовляючись про створення книжок для “Бібліотеки”. До 1966-го видання випускало понад 600 найменувань книг і 120 журналів на рік. На той час компанію вже оцінювали у 7 мільйонів фунтів стерлінгів, а річний обіг – у 5 мільйонів.

1964 року Максвелла обрали до парламенту Великої Британії від партії лейбористів. Депутатом він залишався протягом шести років, однак “своїм” серед консервативного британського політичного бомонду так і не став. Його називали міщанином-шляхтичем, вискочкою.

За час своєї політичної кар’єри Максвелл утратив контроль над видавничою компанією Pergamon Press. Цей процес зайняв кілька років. Лише у 1974-му, взявши кілька кредитів, Роберт почав скуповувати акції компанії, що впали у ціні в 17 разів. Із повернення Максвелла почався процес відродження Pergamon Press. 1987 року видавництво опублікувало понад 11 тисяч назв книг.Щороку на полицях книжкових крамниць з’являлися кількасот нових.

У 1978-му Максвел відвідав село, де народився. Увесь тамтешній люд збігся подивитися на свого колишнього односельця. Побачивши в якому занедбаному стані було Солотвино, запропонував на його благоустрій 60 мільйонів доларів, але керівництво відмовилося, мовляв, самі дадуть раду.

Після всесвітнього біржового краху в жовтні 1987 року ринкова вартість корпорації Maxwell Communication Corporation становила більш ніж 2 мільярди доларів, та в планах Максвелла вже була нова мета – до 1990-го випускати продукцію на суму від 3 до 5 мільярдів доларів.

Його компанії мали відділення у 26 країнах, в яких працювало понад 27 тисяч осіб. Максвелл вважався найбільшим видавцем в Европі та другим за масштабами в США. У 1984-1991 роках – голова газетної компанії Mirror Group Newspapers, потім голова видавництва Macmillan. У медіаімперію Максвелла входили видавець комп’ютерних ігор Mirrorsoft у Великобританії та видавець комп’ютерних ігор Spectrum Holobyte у Сполучених Штатах. Із 1990 року видавав газету The European і це ще далеко не повний перелік.

Максвелл був суперечливою особистістю. Багатій – він не любив комуністів, але часто друкував у своєму видавництві роботи лівих філософів і діячів. Відвідував СРСР і країни соціалістичного табору, називав себе “єдиним пацюком, який прорив ходи з обох боків Берлінського муру”. Мав нагороди та почесні звання від Радянського Союзу, Польщі, Болгарії, США. Вирізнявся колосальною працездатністю і змушував своїх підлеглих трудитися до “сьомого поту”.

Смерть мільярдера оповита численними таємницями. 5 листопада 1991 року він вийшов на своїй яхті на прогулянку в районі Канарських островів. Невдовзі капітан виявив каюту Максвелла порожньою. Через пів доби його тіло без ознак життя і без будь-яких ознак насильства виявили у воді. Поховали Максвелла в Єрусалимі, на Оливковій горі. У причетності до його смерті підозрювали спецслужби багатьох країн – британську МІ-6, ізраїльський Моссад, радянських кадебістів. Але ґрунтовного підтвердження ці підозри так і не отримали.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram