Роберт Лісовський – український художник-графік, послідовник Михайла Бойчука і Георгія Нарбута. Займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Його авторству належить пластова емблема – переплетення пластової лілейки з тризубом. Графічний знак авіакомпанії “Люфтганза”, стилiзований у формi вписаного в коло журавля під час польоту, був створений художником у 1927-му. А ще йому належать проєкти, виконані на замовлення українських політичних структур в еміграції, емблеми політичних організацій, зокрема емблема ОУН – “Тризуб з мечем” тощо.

Роберт народився 29 грудня 1893 року в місті Кам’янське. Батько – Антон Лісовський – інженер та завідувач залізогіродуктивних заводів у царській Росії, мати – Юліяна фон Анзер – була німкенею та займалася початковою освітою свого сина. Потім хлопець навчався у місцевій школі. За своє захоплення малюванням був відправлений до Миргорода. З основами малярства його познайомив Опанас Сластьон (український маляр і графік романтично-народницького напряму). За два роки Роберт Лісовський подався до Києва і вступив до рисувального класу художньої школи Олександра Мурашка. Свої перші твори експонував вже у 20 років.

У 1917-му Лісовського зарахували до Української Академії Мистецтв. Навчався у Михайла Бойчука, згодом у ректора цього вишу – Георгія Нарбута, який став справжнім взірцем малярства для Роберта. Невдовзі сам художник увійшов до гуртка “Музагет”. Свої здібності втілив у створенні декорацій для вистав “Ромео і Джульєтта”. Окрім цього, займався книжковою графікою, зокрема оздобив обкладинки до збірок поезій Тичини та Мочарського.

Невдовзі вчитель Нарбут захворів на тиф. Роберт Лісовський доглядав за ним, але смерть таки забрала маестро. Ця втрата вразила молодого художника, він втратив не тільки наставника, а й однодумця. Довго не міг після цього себе віднайти. На якийсь час пристав до футуристів, потім поїхав до Львова.

Тут Лісовський став членом Гуртка діячів українського мистецтва та викладав рисунок в Українській учительській (дівочій) семінарії. У той період художник активно займався ілюструванням книжок. Окрім того, влаштував особисте життя – одружився зі Стефанією Туркевич.

Коли дружина закінчила інститут, переїхали до Берліна, де в них народилася донька Зоя. Свою майстерність Лісовський удосконалював в Академії Мистецтв Берліна, Лейпцига. Водночас брав участь у виставках Харкова та створив на замовлення надгробок для Ольги Басараб, закатованої поляками.

По закінченню Академії мистецтв Роберта запросили очолити відділ графіки в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. На цій посаді Лісовський повністю присвятив себе педагогіці, намагаючись створити новітню школу української графіки. Не полишав і мистецтва, саме тут сформувався індивідуальний шрифт та стиль оформлення композицій.

У 1933-му Роберт став організатором виставки української графіки в Державній бібліотеці Берліна, яка отримала схвальні відгуки в пресі. Таку саму виставку провели в 1938 році в Римі. У той період з’явилася низка праць Лісовського – “Спогади Нарбута”, біографія Петра Холодного та стаття про Тараса Шевченка як художника.

За рік Лісовський став комендантом українського Пласту в Чехословаччині (пластове ім’я Сизий Орел). Художник ще на початку 1920-х років створив пластову емблему – переплетення лілейки з тризубом. Окрім того, всі пластові нагороди, марки тощо були створені Робертом.

Коли закінчилася Друга світова війна, Роберт Лісовський виїхав спочатку до містечка Єзі, а згодом дістався Риму. Невдовзі в межах міжнародної виставки релігійного мистецтва у Ватикані створив український стенд, декорований настінними розписами.

Взимку 1951 року Союз Українців у Великій Британії (СУБ) запросив художника переїхати до Лондона. Там він прожив понад 25 років. Спочатку працював на кондитерській фабриці, згодом – в організаційному відділі Головної управи СУБ. У лютому 1963-го очолив новозасновану Кураторію Бібліотеки і Музею імені Тараса Шевченка (нині Бібліотека і Архів імені Тараса Шевченка), і був її очільником протягом 13 років.

За два десятиліття художник оформив чимало видань, створив емблеми, марки, грамоти тощо. Співпрацював з українськими організаціями – Українська Видавнича Спілка, Організація Українських Жінок, Спілка Української Молоді, Пласт, Об’єднання бувших Вояків Українців.

У той період оздобив:

  • “Українські народні приповідки” (1952);
  • “Українські народні загадки” (1954–1955);
  • “Пригоди Марка Чубатого” (1954) Олекси Воропая;
  • “В чужинних приплавах” (1967) Миколи Вереса;
  • “Твердь і ніжність” (1972) Богдана Бори;
  • “Над Галичем гримить” (1973) Святомира Фостуна.

Влітку 1976 року переїхав до доньки в Женеву, де й доживав останні роки життя. Не дожив Роберт Антонович Лісовський одного дня до 91 року, відійшовши у засвіти 28 грудня 1982 року. Його онука Лада Нижанківська продовжує справу діда – оздоблює книги для дітей та привозить їх до України.

Володимир Татлін: Моя мати українка, і я теж наполовину українець

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram