На час новорічних і різдвяних свят справжньою Меккою для українців є Буковель у Карпатах. Проте зовсім неподалік є місце ще вдаліше для святкування Різдва Ісуса. Це паломницький центр у селі Погоня. Воно розташоване за 15 кілометрів від Івано-Франківська. І хоча “центр” звучить доволі масштабно, насправді це невеликий населений пункт загалом близько пів сотні будинків і більше ніж сотню мешканців. Але це ніяк не зменшує величі цього місця – саме в тихому кутку, оточеному пагорбами та лісом колись давно з’явилася Богородиця. Якби у вас був прилад для вимірювання духовної енергетики, у Погоні він би точно зашкалював.

Історію появи тут церкви, монастиря, а потім і самого села пов’язують із часами короля Данила Галицького. Начебто саме тут його воєвода Роман наздогнав (назва села) і розбив загони монголо-татарів. На честь перемоги збудували церкву, і тут почали відбуватися дива. З’явилося джерело з цілющою водою, яка тече й досі. А в 1650 роках була намальована чудотворна ікона Богородиці. Так багато див траплялося з людьми, які молилися до цього образу, що слава про нього дійшла до Ватикану, а монастир отримав певні привілеї. Сама ікона була одягнута в шати із золота та срібла. З приходом комуністів церкву зруйнували, на базі монастиря створили психічно-неврологічний будинок-інтернат. Оригінал ікони, яку встиг прострілити більшовик, відвезли кудись у сховок. У різні місця переховали і копії. Пів століття по тому вони повернуться додому. Історія їх пошуку та повернення дуже захоплива. Взагалі про Погоню вийшов би цікавий фільм чи серіал. Якщо його колись знімуть, ви зможете сказати “я там був”.

Коли Україна стала незалежною, у Погоні в місці всіх тих давніх див було звичайне невелике пасовисько, де ліниво скубали траву корови. Скраю поляни так і било джерело. Це були залишки старої замуленої криниці, вкритої мохом та зарослої травою. Вода текла, Матір Божа чекала. У ті роки в село приходить отець Никодим Гуралюк. У тих, хто його знає, нема сумніву, що це особлива людина, яка з нічого зробила все. Це нетиповий священник, як собі звично уявляємо – вгодований в розкішних шатах. Робота в полі – отець Никодим тут, вантажити цеглу – вже він тут, закладати сад – він перший, організувати прокладку дороги – будь-ласка. Тисячі справ і все він встигає, все йому вдається. Минуло 30 років, а в отця Никодима сил і здоров’я як у коня. І ясно, що це – Божа допомога, бо він багато зробив, а ще більше зробить на прославлення Богородиці в Погоні.

Сьогодні на колишньому пасовищі височіє Собор. Він досить незвичний. Це нова сучасна споруда, проте збудована не з цегли, чи бетону й скла, а з дерева. Від того він дуже традиційний, український, рідний, а ще справжній, натуральний, природний. Замість важкості, масивності, є легкість і стремління в небо. У Соборі все дуже продумано – два поверхи, велика тераса, яка виконує функцію сцени під час багатотисячних прощ, похилі яруси обабіч, що є одночасно пандусами для людей на візках. І просто неймовірне наповнення Собору. Центральне місце, свій “трон”, посідає чудотворна ікона Богородиці. По периметру церкви ви можете побачити копії чудотворних образів Марії з усього світу. На нижньому поверсі можна доторкнутися точної копії Туринської плащаниці. Гордістю Собору є унікальний вишитий іконостас. Троє майстрів і їхні 12 помічників працювали над ним шість років. У роботі використано спеціальні полотно та нитки, а саме вишивання зроблено десятьма техніками – тло грубішими стібками, обличчя святих – найтонша й філігранна робота. Вкінці шедеври обробили спеціальним засобом від вигоряння. Вмонтовано вишиті ікони на різьблений з чотирьох порід дерева мозаїчний каркас, який сам є витвором. Нічого схожого побачити деінде ви просто не зможете.

До зимових свят отець Никодим теж приготував подарунок вірянам. Дві ялинки в Соборі прикрашено ексклюзивними іграшками. На одній кульки розмальовані найяскравішими біблійними сюжетами. На другій ялинці кожна прикраса відтворює одну хату із села Погоня. Це дуже зворушливо для погінчан – навіть якщо вони не так часто приходять до церкви, навіть якщо вони від тої хати десь далеко у світі, все одно в їхній церкві пам’ятають про кожного з них, і кожного чекає Діва Марія.

Але, знаєте, у Погоні Вона чекає на кожного з нас. Чому б не на Різдво? Здається, там нема спеціальних програм, великих концертів як під час літніх і осінніх прощ. Та це той випадок, коли на День народження не потрібно спеціального запрошення. Бо вам завжди раді. Напевно, буде не гамірно. Свята ніч, тиха ніч. Здається, що саме тут все й стається. Вифлеєм сьогодні забудований, які там вівці? А тут до маленького Ісуса просто з пасовища от-от зайдуть пастухи. А, може, це будете ви? У Різдвяний вечір над Погонею зазвичай чисте зоряне небо. Напевно, це не просто так. Зірки когось кличуть.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram