3-го вересня 1189 року у Вестмінстерському абатстві коронувався представник династії Плантагенетів – Річард I Левове Серце. До чого тут український інтерес, запитаєте ви? А він – прямий. Річ у тім, що прабабка Річарда – праонука Ярослава Мудрого.

Трошки історії

Батьком Річарда був король Генріх II Плантагенет і приходився онуком Матильді Шотландській. Вона ж була онукою королеви Агати Київської та праонукою Великого князя Київського Ярослава Мудрого.

Едуард Вигнанець у 1046-му супроводжував до Київської Русі угорського короля Андраша I і деякий час залишався при дворі Ярослава Мудрого. Історик Жеффрей Гаймар стверджує, що Едуард взяв у дружини дівчину “з руського королівського роду, а тестем йому був руський король”. Згідно з дослідженнями, це була донька Ярослава Мудрого й шведської принцеси Інгігерди – Агата.

Доньки Ярослава Мудрого. Фреска XI століття

У 1056 році Едуард повернувся з вигнання до Англії на запрошення Едуарда Сповідника, який планував проголосити його своїм спадкоємцем. Разом із ним прибула його дружина з дітьми: сином Едгаром та двома доньками – Маргаритою та Христиною. Однак за невідомих обставин у лютому 1057 року Едуард Вигнанець помер. Едгар залишився єдиним спадкоємцем престолу. Але він був іще дитиною, а родина не мала зв’язків із англосаксонською аристократією, щоб очолити країну. Тому новим королем було проголошено Гарольда Годвінсона, який ще до смерті Едуарда Сповідника управляв королівством.

Але правління його було недовгим. Восени 1066 року він загинув у битві під Гастінгсом. Тому верхівка англійської знаті звернулася до Едгара, і він став королем Англії. Та всидіти на престолі йому завадили нормандці, які захопили Англію. Він разом із матір’ю і сестрами втік до Шотландії під заступництво короля Малкольма III. Ця втеча була доленосною для Маргарити, яка невдовзі стала дружиною шотландського правителя. У цьому шлюбі народилося восьмеро дітей. Четверо із них свого часу правитимуть Шотландією, а одна дівчинка на ім’я Матильда стане королевою й прабабусею Річарда Левове Серце.

То яким був нащадок Ярослава Мудрого

Річард народився 8 вересня 1157 року, його батько – король Англії Генріх II Плантагенет, мати – герцогиня Елеонора Аквітанська. Прізвисько “Левове Серце” Річард отримав за свої силу та мужність, які проявляв ще з юності. Проте, у нього є ще одне прізвисько, яке не так відоме – Річард Ні-і-Так. Так його називали через те, що він був схильний приймати сторону, вигідну його співрозмовникові.

Річард I Левове Серце

Через те, що Річард був третім хлопчиком у сім’ї, шанси посісти на троні були майже неможливими. Тому його як спадкоємця корони навіть не розглядали. Мати відправила сина до Франції, у родовий маєток Пуатьє.

До того, як зійти на трон, Річард бував в Англії двічі. Під час його правління в аквітанських землях йому доводилося приборкувати норовливих баронів, які прагнули до самостійності. А ще він захопився поезією. При дворі його матері процвітала куртуазна поезія трубадурів, тож юнак і сам написав кілька сірвент.

Але не баладами прославився й здобув свою славу Річард.

У 1189-му він успадковував англійський престол після смерті свого батька, Генріха II, не раз намагаючись скинути його з престолу ще за життя. Ставши володарем Англії, Річард примирився зі своїм братом, Іоанном Безземельним, присягнув королю французькому Філіпу Августу як сеньйору областей, що належали Річарду в Західній Франції, і відсторонив від себе всіх осіб, які допомагали йому діяти проти батька.

Річард Левове Серце вступив на престол у той час, коли в західному християнському світі переважала думка про завоювання Обітованої землі (Палестини), що знайшла втілення в Хрестових походах. Будучи ще управителем аквітанським, він разом із французьким королем Філіпом дав обітницю йти на звільнення Гробу Господнього.

У 1187 році Європу вразила звістка про взяття Єрусалиму єгипетським султаном Саладином, і Річард став збирати гроші для походу.

У 1191-му англійські хрестоносці прибули до Акри, яку вже кілька місяців безуспішно атакували війська Філіпа Августа.

Після прибуття Річарда все змінилося. Зусилля султана Саладіна звільнити місто були відбиті, а місту довелося здатися. Під час одного нападу герцог Леопольд Австрійський заволодів головною вежею і встановив на ній свій прапор. Вважаючи це образою (бо у війську були два короля), Річард наказав зірвати прапор і скинути його в багнюку. Розгніваний Леопольд вирішив відплатити за це Річарду, але поки відклав помсту.

Після закінчення облоги зросло суперництво між королями Франції і Англії, бо Річард Левове Серце своїми блискучими подвигами й відвагою затьмарював Філіпа Августа. Під час Третього хрестового походу здобув перемоги на Кіпрі, біля сирійської фортеці Акри та Арзуфа (над Саладіном), але йому не вдалося взяти Єрусалим.

На зворотному шляху до батьківщини потрапив у полон до Леопольда Австрійського. Ось тут ображений герцог і вирішив помститися. Він передав Річарда німецькому королю Генріху VI. Річард став його в’язнем, доки за нього не було отримано викуп у 150 тисяч марок.

Після звільнення з полону англійський король повернувся в Англію.

Останні роки провів на війні у Франції, де при облозі замку Шалю був поранений стрілою, випущеною лицарем П’єром Базілем з арбалета, та помер від гангрени.

Читайте також: Онук Ярослава очолював перший хрестовий похід