На сайті Кабінету міністрів набуває популярності петиція “Вимога педагогічних працівників закладів початкової мистецької освіти”. Наразі – це найпопулярніша петиція до Кабміну, за 8 днів вона зібрала більше шести тисяч підписів. Петиція вимагає скасувати накази Міністерства культури № 352 від 24.04.2019 та № 628 від 12.07.2018. У тексті петиції вказано, що реформа “запозичена” у Росії, а її наслідком буде “руйнування системи мистецьких шкіл”.

Щоб розібратись, що ж насправді чекає наших дітей після введення в дію “реформи”, слід звичайно, ознайомитись з текстами наказів і порівняти їх з чинними нормативами. Ми це зробили, і ділимося висновками.

Що зміниться для дітей?

Перше – зменшиться кількість уроків. Якщо сучасними типовими освітніми програмами для першокласників відводиться 6,5 годин на тиждень, а для третьокласників – 9, то новими – відповідно 5 і 7 годин на тиждень. Тобто дітей вчитимуть менше.

Друге – “сольфеджіо” перейменують в “музичну грамоту”, а “музичну літературу” – в “бесіди про мистецтво”. Кількість дітей у групах збільшиться до 15 осіб.

Третє – нові програми не передбачають таких напрямків як “сольний спів” і “театральне мистецтво”. Тобто, якщо ви планували віддати дитину в музичну школу вчитися у клас співу – маємо погані новини. Залишається, щоправда, така спеціалізація як “хоровий спів”, але вона не передбачає індивідуальних занять з вокалу.

Що зміниться для викладачів?

Для викладачів всі ці зміни матимуть один простий наслідок – зменшення навантаження. Отже, по школах підуть скорочення. Або викладачів переведуть на півставки і платитимуть менше.

Є також певні зміни, які стосуються атестації. Викладачам доведеться більше часу приділяти написанню різного роду звітів, методичних програм, а також рахувати, який відсоток учнів брав участь у концертах, конкурсах та інших заходах. Тобто працювати буде складніше, і на жаль цей час знов-таки не піде на користь дітям.

Звичайно, конкурси і концерти – це добре. Добре, коли такі заходи мотивують дітей виступати, набувати досвіду і радувати своїх батьків. Але погано, що відтепер конкурси стануть інструментом для підрахунку “рейтингу” викладачів, а діти – заручниками політики міністерства культури.

Чи можна уникнути реформи?

В коментарях від чиновників Міністерства культури можна знайти інформацію, що школи ніби-то можуть скласти свої освітні програми і не користуватись тими, які пропонує міністерство.

На жаль це не зовсім так. Дійсно, Закон про позашкільну освіту дозволяє “використовувати типові освітні програми або розробляти свої освітні програми на основі типових освітніх програм” (ст. 16). Але водночас освітня програма так чи інакше відобразиться на кошторисі мистецької школи. Чим більше занять передбачається – тим більшим буде кошторис. А кошторис, згідно з Законом про освіту затверджує засновник закладу (ст. 25). Тобто у більшості випадків – міська рада. Виникає питання – чи затвердить міська рада кошторис, який вимагає більших витрат, ніж зобов’язують документи Міністерства культури? Чи виявиться місцевий чиновник щедрішим до мистецької школи, ніж чиновник профільного міністерства?

Звичайно у великих містах є альтернатива – приватні музичні школи, незалежні від волі міністерських і місцевих чиновників. Але вартість навчання у приватній школі набагато вища, ніж у комунальній, і далеко не в усіх батьків є можливості користуватися їх послугами.

Що далі?

Накази Міністерства культури, які ми згадали, набудуть чинності з 1 вересня. Звичайно є певна надія, що уряд зміниться, прийде новий міністр культури а з ним, можливо, і керівник директорату мистецької освіти і накази скасують. Але не факт. Жодних обнадійливих сигналів ані “зекоманда”, ані інші політичні партії з цього приводу не подавали.

Єдине, що поки що можуть зробити викладачі і батьки дітей – це підписати петицію. Якщо ініціаторам вдасться набрати 25 000 підписів, уряд зобов’язаний буде її розглянути, і можливо Нищука примусять накази переглянути.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter