Україна стала на шлях інтеграції до Європейського Союзу, а відповідно й на шлях стрімкого реформування національного законодавства. Увагу влада вирішила звернути на реформування судової системи й органів прокуратури. 2016 рік відзначився кардинальними змінами в судоустрої нашої держави й ухваленням нового Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, який замінив давно укорінену чотириланкову систему на триланкову, зробивши касаційною інстанцією безпосередньо сам Верховний Суд.

Закон також спрямований на боротьбу з корупцією, практичну реалізацію засад гласності, відкритості та прозорості в процесі добору кандидатів на посаду судді. Водночас внесення змін до організації та діяльності системи судів загальної юрисдикції привернуло увагу українців до єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції, якого позитивні нововведення не торкнулися. Судді Конституційного Суду України так само залишалися свого роду закритою кастою, тісно пов’язаною з інтересами українських можновладців.

Саме КСУ роками був до певної міри інструментом втілення !наполеонівських! планів панівної верхівки. За таких обставин не могло бути й мови про втілення принципу незалежності судової гілки влади, який так урочисто заявлений в Конституції України. Тож нагальним стало питання реформування КСУ. Після тривалих суперечок та обговорень, 13 липня 2017 року, 245 народних обранців підтримали проект Закону про Конституційний Суд України.

Новий законопроект вимагає від кандидатів на посаду судді КСУ стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 15 років, тоді як старий закон визначав термін 10 років. У той же час, нова редакція не передбачає таку вимогу як проживання в Україні протягом останніх 20 років. Дещо змінюються і процедури призначення та звільнення. Відповідно до старого закону, до складу КСУ входять 18 суддів, з яких по 6 осіб призначаються відповідно Президентом України, Верховною Радою та з’їздом суддів України.

Цікаво, що це положення, яке викликало ряд суперечок і виявів недовіри до “прозорості” призначення суддів КСУ, наші законодавці вирішили залишити без змін, але завбачливо уточнили як саме буде відбуватися таке призначення. Це “уточнення” заманливо рябіє та привертає увагу словосполученням “конкурсний відбір”, створюючи ілюзію демократизації та руйнування закритої касти КСУ. Щоб пояснити вищесказане, достатньо однієї цитати з нового законопроекту: “Відбір кандидатур на посаду судді КС на конкурсних засадах щодо осіб, яких призначає Президент України, здійснює конкурсна комісія, яку створює Президент України”.

Знову ж таки, замкнуте коло, яке покликане приховати важелі політичного впливу на суддівський корпус, або як говорять наші недоброзичливі сусіди, – “на манеже всё те же”. Говорячи про процедуру звільнення суддів КСУ, то раніше звільнення мало здійснюватися органом, який призначив суддю. Відповідно до нової редакції Суд сам ухвалює рішення про звільнення з посади судді КСУ двома третинами свого конституційного складу. Дане нововведення є досить спірним та має дві сторони однієї медалі. З одного боку, це послаблює вплив можновладців та унеможливлює маніпуляцію звільненням у разі невиконання тих чи інших дій, вигідних владній особі. З іншого боку, можуть мати місце міжособистісні суперечки всередині самого суддівського корпусу. Також правотворці ввели зміни до самої організаційної структури суду, створивши в її складі Велику Палату, два сенати та шість колегій, які набувають статусу органів КСУ. Новий закон деталізує та встановлює порядок роботи та повноваження даних органів.

Що є дійсно важливим нововведенням для пересічних громадян, то це поява інституту конституційної скарги як форми звернення до КСУ, поряд з уже відомими нам конституційним зверненням та конституційним поданням. Конституційна скарга покликана на захист законних прав та інтересів фізичних осіб, а також юридичних осіб приватного права та являє собою клопотання особи щодо перевірки на відповідність Конституції закону України, який був застосований до неї в остаточному судовому рішенні у її справі. Тобто, якщо особа вважає, що кінцеве рішення суду щодо неї базується на законі, який суперечить чинній Конституції, вона має право звернутися безпосередньо до КСУ для захисту порушених прав. Введення даного інституту є вагомим кроком в конституційній правотворчості нашої держави та є деякою аналогією діяльності ЄСПЛ.

Таким чином, нова редакція Закону «Про Конституційний Суд України» спрямована на закріплення засад незалежності та відкритості судової гілки влади, в ній є деякі спроби наближення до європейських стандартів. Водночас, нескладно помітити залишки політичних механізмів в організації діяльності нового КСУ. Тож чи стане цей законопроект справжнім кроком до змін покаже практична діяльність реформованого органу.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram