Радана Бігун. Пішов з життя кінорежисер Олександр Столяров

Пішов з життя кінорежисер Олександр Столяров. Фото надане автором

“Я тут для чого? Напевно, для
того, щоб кожен став ще
цікавішим, щоб кожен став
самим собою … ” (О. Столяров)

26 липня в п`ятдесят вісім років помер сценарист, літератор, режисер ігрового і документального кіно Олександр Столяров. Про це повідомляє Національна спілка кінематографістів України. Причина смерті не називається.

Він був особливим митцем. Його надихав незвичайний, власний світ в якому було все так, як того хотів сам режисер. Бажанням Олександра було бачити у світі делікатних, інтелігентних та чутливих людей, щоб вони писали вірші, розповіді та грали їх, як на сцені. Всі фільми митця про те, яким хоче бачити світ режисер. Навіть документальні стрічки, що сповнені суму та болю, містять оптимістичний настрій. У всіх його героїв “виростають крила”.

Народився Олександр 22 листопада 1959 році у місті Мукачеві Закарпатської області. У 1981 році закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю архітектура. Режисером став після того, як закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів Всесоюзного державного інституту кінематографії в 1991 році.

За все життя в творчому доробку режисера знаходиться понад сто документальних і художніх фільмів. Стрічки Олександра Столярова були відзначені нагородами міжнародних фестивалів, такі як документальний фільм “Хорал” (1988) отримав нагороди за найкращу режисуру Міжнародного кінофестивалю у Дьєрі (Угорщина) та Нойбранденбурзі (Німеччина), документальна стрічка “Порт” (1991) була відзначена Спеціальним призом журі Київського Міжнародного кінофестивалю “Молодість”, а фільм “Союз одноногих” (1992) отримав Приз за найкращу режисуру Міжнародного кінофестивалю в Дьєрі (Угорщина).

Також його документальні фільми було номіновано на престижні галузеві премії: “Ольга і Рабінович” (2004) – на премію ТЕФІ, “Герман і Кармаліта” (2010) – на премії  ТЕФІ та “Ніка”. Також в 2015 році Олександр став автором збірки оповідань “Неправильная сказка”, яка містить 49 казок-філософських притч.

В одному інтерв’ю режисер сказав: “Світ так змінився, що коли я намагаюся писати правильні казки, світ все одно мене виправляє й виходить неправильно, з цього й така назва ”

Останньою роботою режисера був документальний фільм “Десята муза в Україні. Фільм четвертий”, виробництво якого здійснювала кіностудія “Кінематографіст”. Цей кінопроект став одним із переможців Десятого пітчингу Держкіно. Режисер мав світло в душі, і цей світ він залишив після себе у своїх творах. Він був світлим, добрим, з дивно самобутнім талантом. Таким Олександр Столяров запам’ятається колегам і глядачам.