Що можна зробити, щоб до забудовників нарешті дійшло: досить клепати малогабаритні квартири, супроводжуючи цей процес масованою рекламою, і водночас не будувати інфраструктуру й не задовольняти елементарного людського запиту на комфортне міське середовище?
Буває, люди куплять квартиру в новому будинку. Забудовник рекламував, що поруч уже побудований дитячий садок. Але його так і не здали в експлуатацію. Інші, лише переселившись у нове житло, помічають, що в пішохідній доступності нема ні садків, ні шкіл, ні парковок. Або куплять квартиру у 20-поверхівці, а потім її оточить зграя таких точно висоток, і ця картина щодня навіює депресію. От що робити?
Ціни на нові квартири, що в Києві з його передмістям, що в Україні в цілому, продовжують зростати, що б там не казали усілякі експерти, які вже кілька років передрікають здуття так званої “бульки” й обвал на ринку житлової нерухомості.
Насправді ми бачимо зовсім іншу картину. Житлових будинків здають в експлуатацію все більше, квартир розпродують також, а ціни зростають.
За дев’ять місяців 2019 року введення житла в експлуатацію в Україні зросло на 48%, повідомляє Державна служба статистики. У містах було прийнято в експлуатацію майже 4,8 мільйона квадратних метрів житла (62% від загальної кількості), у сільській місцевості – майже 3 мільйони квадратних метрів (38%). У Києві – майже 1 мільйон квадратних метрів, у Київській області – 1,2 мільйона квадратних метрів житла. За третій квартал 2019 року в Україні прийняли в експлуатацію на 44% квадратних метрів житла більше, ніж за третій квартал 2018-го. У Києві – на 78% більше, по Київській області – на 38%. Водночас в 2019 році квартири в столичних новобудовах також подорожчали на 12,1%, в порівнянні з 2018 роком.
У 2020 році також прогнозують зростання цін на житло в Києві на 12-15% у доларовому еквіваленті. На динаміку цін впливає подорожчання собівартості будівництва та відтік робочої сили за кордон – забудовники змушені постійно підтримувати на конкурентному рівні зарплату будівельникам.
Люди з грошима покращують свої житлові умови, ігноруючи неліквідні квартири вторинного ринку. І так триватиме й надалі, тому що у тому ж Києві на одну людину припадає всього-на-всього 22 квадратні метри житла, тоді як в інших столицях Європи – 35-50 квадратів.
Задовольняючи попит громадян на житлові метри, мало хто із забудовників приділяє увагу суспільним інтересам. На територіях житлових масивів майже ніхто з них завчасно не будує об’єкти соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.
Міська влада, наприклад, у Києві не може нічого вдіяти. Бракує елементарної містобудівної документації: це Генеральний план міста, детальні плани територій для районів комплексної забудови або реконструкції, плани зонування територій, у яких встановлюються чіткі регламенти забудови. Розробку й ухвалення цих документів десятиріччями блокують забудовники, яким вигідніша гра без правил на ринку.
Але й документація – не панацея. Депутати Київської міської ради регулярно затверджують детальні плани територій, розроблені не за бюджетні кошти, а за гроші забудовників. Останні зі свого боку й диктують наявність або відсутність нових садків і шкіл у безпосередній близькості від запроєктованого житла. Вони ж самі собі визначають, що зводитимуть переважно висотні комплекси, навіть попри те, що оточувати їх може цінна історична малоповерхова забудова. (Про цю проблему детальніше читайте в статті “Великі гроші забудовників і здоровий глузд”).
А що ж покупці квартир? Крім планування квартири, якості матеріалів і зовнішнього вигляду новобудови, мало хто з них зважає на важливу решту: щоб, вийшовши з дому, потрапляти на дитячий майданчик із зеленими насадженнями, а не на автозаправну станцію. Щоб поруч із домом не було жвавого автомобільного руху. Щоб зі свого верхнього поверху мати змогу спостерігати за своєю дитиною і навіть покликати її обідати прямо у вікно.
Радянське місто досі переважає і в столиці, і в будь-якому обласному чи районному центрі. Маю на увазі забудову, в якій межі комфортного особисто для людини простору звужені до простору кухні: тільки в ній все зроблено “під людину”. А двір, вулиця, мікрорайон і, ширше, усе місто – не обов’язково для мешканців.
Домінуюча мікрорайонна забудова, яка передбачає єдину функцію – житлову, з радянських часів глобально не змінилася. Хіба що з’явилися новітні торговельні центри. Це – великий простір з громадською будівлею посередині. Нею може бути поліклініка, школа чи дитячий садок, до яких їздять зокрема й із сусідніх мікрорайонів. Саме їздять, бо пішки добиратися, як правило, далеко. Відповідно, транспортний рух призводить до проблем.
Усе, що в українських містах відбувається в останні десятиліття, – це впихання висоток у радянські мікрорайони. Багатьох висоток – ще гірше. А це і є наші мікрорайони по-сучасному. Увесь світ же прийшов до 5-7-поверхової забудови, яка є найкомфортнішою для проживання (водночас висотні домінанти будинків створюють архітектурне розмаїття).
Квартальна забудова, яка визнана найкомфортнішою для проживання людини та сприяє створенню впорядкованого внутріквартального середовища, поки дивовижа навіть у столиці, не кажучи вже про інші міста України.
Підземні паркінги в такій забудові забезпечують створення прибудинкових безпечних зон, а приміщення громадського призначення вбудовуються в перші поверхи житлових будинків. У них розміщуються установи повсякденного обслуговування: аптеки, магазини, кафе, підприємства зв’язку, служби побуту, спортивні зали, амбулаторії з кабінетами сімейного лікаря, бібліотеки, центри дитячої творчості тощо. Навіть дитячі садки.
Хотіли б так жити? Провчіть забудовників.
Найкращим уроком для них будуть проблеми з реалізацією житла. Дефіциту новобудов немає. Проте гостро не вистачає вимогливих покупців квартир, які, купуючи або не купуючи квадратні метри, змусять забудовників рахуватися з інтересами людей.
За двори-парки, безпечні та зручні квартали, будинки різної поверховості, а не виключно висотну забудову, потрібно голосувати гривнею. Інакше якість житла, а отже, і нашого життя в цілому, продовжить своє відставання від кількості зданих в експлуатацію метрів.
П’ятирічка Київради: як вирішуватимуть транспортну проблему столиці
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
