Американське Самоа – неінкорпорована територія США, що не входить в їхній склад. Населення – 54 000 осіб. Це – залишки американського колоніалізму в Тихому Океані, острівці, на яких американці колись почали будувати свої перші військові бази. Проте якщо Гаваї отримали права штату зрештою та представлені в усіх гілках влади, самоанці мають представника в Конгресі без права голосу.

Як і всюди в Америці, хай і “неорганізованій” (офіційний статус території), діють Демократична та Республіканська Партія. Переважно – обговорюють більш низький рівень життя, що значно поступається континенту (тобто, основній території США).

Кланова структура суспільства, розкол за релігійною ознакою, політичні суперечки – усе це звично й зрозуміло для нашої української спільноти.

Самоанці не голосують на виборах Президента США, проте проводять праймеріз кандидатів. Зрештою, на кокусі Демпартії переміг Макл Блумберґ – американський бізнесмен, що має вплив на федеральному та міжнародному рівні, володіє цілою низкою національних і світових ЗМІ. Олігарх, що вклав у компанію більше 500 мільйонів доларів, має офіційний статок близько 55 мільярдів доларів.

Блумберґ, нащадок вихідців зокрема і з України, заробив основний капітал надаючи послуги біржовому сектору, створюючи ділові ЗМІ та розвиваючи електронні фінансові технології (фінтех). Він позиціонувався як “Демократичний Трамп” – можлива відповідь Демпартії на нинішнього президента-бізнесмена.

Ані Дональд, ані Майк не жалкували епітетів щодо один одного. “Ви другий мільярдер із Нью-Йорка, хто балотується на президента США”, – зазначав один із журналістів, який спілкувався з Блумберґом. “А хто другий?”, – здивовано уточнював той, маючи на увазі, що як бізнесмен за капіталом у десять разів переважає Трампа.

“Міні-Майк”, – жартував президент США над зростом опонента, і для наочності залізав під трибуну. “Bully” (забіяка, причепа), – називав головнокомандувача кандидат на своїх постерах. Себе ж скромно він іменував “Бос”, забуваючи, що в Америці загалом не люблять кандидатів із Нью-Йорка та мільярдерів. Особливо тих, хто краще знає, як кому жити, і хто кому кращий “начальник”.

Показуючи своє правління в Нью-Йорку як зразок для всієї країни, Блумберґ проте не пропонував жодної ідеї. “Місто (тільки) для мільядерів”, – так називає американська преса Велике Яблуко за часів правління “мера Майка”. Проте іншої програми у мільярдера просто не було – він очікував, що значні кошти (безпреценденті на етапі праймеріз в історії США) допоможуть йому легше здобути перемогу.

Окрім того, фінансування кампанії штаб сконцентрував тільки на деяких штатах – на перших кокусах і праймеріз він не брав участь взагалі.

Кокус – особлива процедура відбору кандидата партійним осередком. Ця галаслива практика часто засуджується в ЗМІ (як і колегія виборників). Прямо на виборчих дільницях іде агітація з можливістю переконати людей, що зібралися, у голосуванні за правильного кандидата. Свого часу (років сто назад) доходило до прямого підкупу або залякування виборців. Зараз уже за всім слідкує поліція, проте сум’яття на кокусах досі залишається однією з ознак передвиборчого божевілля в США.

Зрештою, Блумберґ програв усюди – в усіх штатах, в яких відкрив свої блискучі штаби з високими зарплатами. Усюди, де заклеїв часто чи не все місто своїми бордами. Східне, Західне узбережжя чи Південь, великі міста й маленькі – у жодному штаті та в жодній громаді він не здобув навіть чогось близького до перемоги.

При кандидатах, яких називають “Безумний Берні” та “Сонний Джо”, він, зібраніший, ніж Байден, спокійніший, ніж Берні, був розчавлений американською електоральною машиною. Уже наступного день всі провідні американські газети витерли об нього ноги – як республіканські, так і демократичні. Він став соромом Демпартії, та й самого себе. Тепер ніхто не згадає яким він був мером – згадають його повне фіаско на попередніх виборах. “Навіть більше виборців виступило за Гілларі Клінтон як кандидатки в президенти, хоча й вона не балотується”, – пишуть американські виданні – “а Міні-Майк здобув справжній мінірезультат”.

Проте, одна відрада у Блумберґа залишилася. Це острівні Самоа, що не голосують на виборах, проте обирають кандидатів. Бідне та недостатньо розвинуте за американськими (а тим паче за нью-йоркськими мірками ексмера Яблука та фінансиста Блумберґа) населення підтримало кандидата-олігарха.

Можливо, вони вважають Майка людиною, що вже “нажилася” на їхньому стані? Або зазначають, що тільки багата людина може допомогти бідним. Завдяки цим людям символічний сумний, та все ж трофей мініперемоги мільярдер візьме із собою в повне політичне забуття.

До чого ж тут Україна, шановний читачу? Історія, що великі (а поготів надвеликі) кошти є необхідною умовою кампанії, зрештою, завершила своє існування і в Світочі Демократії – США. Тепер кожен кандидат буде навіть боятися там витрачати аж занадто багато грошей на кампанію, щоб не отримати славу Блумберґа або звинувачення в намаганні підкупити виборців своїм щирим американським багатством.

Треба й у нас в Україні зрозуміти, що вже второпали американці – великі гроші, коли за них хочуть купити виборця, а замість програми пропонують себе просто як гарного “боса”, у будь-якої людини чи в Україні, чи в США буде просто викликати відразу. Бо демократії у суспільстві не може бути без гідності окремої людини.

А тим часом в Американських Самоа можливо й досі чекають на візит вдячності від мера Майка…. Місцева невеличка преса та форуми обговорюють – а чи не запропонувати Блумбергу стати до того ж іще й губернатором цього позабутого всіма краю?

До речі, після провалу Блумберг знявся з виборів і закликав своїх прихильників голосувати за Джо Байдена. Той за підсумками чергового “супервівторка” отримав другу перемогу на праймеріз демократів.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram