Так, вони – для нас і на наші податки. Їх обов’язок – допомогти, захистити, а коли треба – і затримати, долаючи опір. А чи ви замислювались, що знаєте про їх роботу?

Отже – хто вони? Звертаємось до можливостей інтернету і на запит отримуємо об’яви про вакансії, сухі посилання на закони та ще відеоролики із провокативними назвами. Але ж десь за усім цим є люди. Люди у погонах. Живі – радісні і засмучені, сміливі і налякані, молоді та втомлені, чесні та негідники. Різні. Такі самі, як і ми з вами.

Цей текст не для відбілювання репутації чи піару. А лише спроба розібратися, яка ж вона – поліція держави Україна?

Поспілкувавшись із кількома знайомими знайомих – активістом-правозахисником, головою ОСББ, соціальним працівником (всі вони, так чи інакше, стикаються з поліцією) та, зрештою, і поліцейськими – дільничним та патрульним, побачила загальну картину і… дуже здивувалася. Але все по порядку. Спершу хочу поділитись “відчутим” із вами.

Давайте трохи пофантазуємо. Уявіть, що ви – поліцейський. Звичайний співробітник, не керівник, бо там уже зовсім інша історія. Який саме, обирайте самі. Хочете – опер, слідчий або патрульний, а може криміналіст чи навіть кінолог.

Професія – поліцейський. Фото “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Ви живете у великому місті, маєте люблячу дружину, дитину, стареньке авто. В принципі, як і всі. А ще маєте роботу. Чому ви там – то особиста справа, але рішення прийнято і служба кличе. І ось ця робота зовсім не звичайна.

Виходите ранком з дому – кличе сусід-алкоголік і “втирає” про продажних копів, бо в нього за п’янку машину відібрали – усі ж знають, де ви працюєте. Ну, нехай, крокуєте далі. На роботі нарада у керівництва – про активізацію роботи та підвищення показників. Повно справ, бо некомплект у підрозділі, та ще й колега у відпустці, то маєш прикривати. Вечір! Нарешті додому? Де там – гайда показники підвищувати. А потім вже додому. Можливо. А то і на робочому місці легше пару годин поспати, що лишились до ранку. Вихідні? Так, але ж футбол, то треба допоміжні сили – приїздите на місце за три години до, знімаєтесь через дві після. Нарешті додому! Їдете у маршрутці тихенько, куняєте під вікном. Раптом кричить дівчина – вкрали телефон. Водій швидко зачиняє двері, треба розбиратися.. Добре, якщо дружина любляча та розуміє. А як ні – то бачитимете дитину кілька раз на місяць, у нечасті вихідні.

Професія – поліцейський. Фото “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Крім вечорів та свят, що ви на роботі, вона ще й не дуже забезпечує вашу сім’ю. Ви заробляєте приблизно вісім тисяч на місяць, живете сім’єю з батьками, або ж у гуртожитку. Можливо орендуєте житло – але найдешевше, бо інакше не витягнути! На вихідні заправляєте авто та їдете на дачу – городини назбирати. Дитині корисно (бо ще незрозуміло, чи вдасться взяти відпустку у літній місяць на море поїхати) та й самі розвієтесь.

Чи пропонують відкупи? Пропонують, звісно. І тут треба одне з двох обирати – або чесно і від зарплати до зарплати, або ж… брати. Але жити зі страхом постійним, бо прокуратура. Та й хто не хоче відео про поліцейський хабар зняти. До речі, про прокурорів – з ними варто дружити, бо ж у них свої показники. Тож несете перед святами кілька пакунків із ласощами, а додому лише один з них дістанеться. Та все одно – образився якийсь громадянин на вашу роботу, написав заяву до прокуратури – навіть як і знаєте, що праві і все по закону зробили – усе одно: йдіть, пишіть пояснення кілька раз (якщо змінами працюєш, то у вихідний, бо ж прокуратура на п’ятиденці).

А от небезпечний виїзд. Підозра на вибухівку, або озброєні злочинці чинять опір. Не можете не їхати. Звісно, страшно. Молитесь тихенько, щоб не цього разу, бо ж малу треба у школу віддати, і дружину забули обійняти зранку. Поранення. На щастя, не тяжке, але ж усе одно – випали з роботи на якийсь час, та й гроші треба на лікування вже зараз, а до виплати ще купа документів та й сума символічна (працюючу страховку ж бо тільки у кіно бачили). На щастя, колеги допомогли трохи. Добре, що вони є. Один за одного горою! Кому ще розказати, як важко буває часом.

Професія – поліцейський. Фото “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Трохи виспались на лікарняному та з родиною побули. Вертаєтесь. А тут новини – треба переатестацію пройти, щоб далі працювати. Ну добре, проходите. У комісії такі молоді всі, питають – брали? Що скажете?

Та все ж любите цю роботу, інакше навіщо б? Вертатись з нічного патрулювання, коли місто тільки просинається. І повітря таке тихе і чисте, і спокійно кругом, бо ж ви і напарник на варті. Збиратись із колегами – поговорити, помріяти, відчувати їх плече і підтримку. Та найголовніше – людям допомагати. Не якимсь абстрактним майбутнє покращувати, а зараз от прямо. Дитину знайдену матері віддати. Молодого хлопця від самогубства відмовити. Сімейного кривдника забрати та порадити жінці куди звернутись. Злодія спіймати. Адреналін ще, куди ж без нього, звикаєте! Як вдасться відкачати з того світу людину після ДТП, поки швидка їде. Емоцій за край! А ввечері трохи коньяку, бо не заснути інакше. І дитину обережно поцілувати, спить давно. Спокійно спить. Бо ж знає – тато охороняє.

Тепер – до реальності. Відгуки про поліцію від правозахисника, соцпрацівника та голови ОСББ дуже різні. Ледь не діаметрально протилежні. Правозахисник геть незадоволений. Стверджує, що реформа не змінила систему, проблеми фактично всі й лишилися – порушенння прав затриманих, затягування строків розгляду справ, корупція. Йому постійно доводиться стикатися з такими випадками, тож знає не від кума/брата.

Соціальна працівниця не висловлювала різких суджень, каже що в межах її специфіки роботи поліцейські нормально працюють – виїздять до неблагополучних сімей, складають адмінматеріали, направлення на корекційні програми (для випадків домашнього насильства). Ще розказала про проект у школі, де навчається дитина її подруги – там поліцейські працюють із дітьми, каже, батьки та вчителі дуже задоволені, але подробиць не знає.

Олександра Ференц. Професія – поліцейський. Фото “Український інтерес”/Олександр Бобровський

А от розповідь голови ОСББ стала для мене приємною несподіванкою. Виявилось, що він постійно співпрацює з поліцією і дуже задоволений! Така співпраця у нього почалася із запуском проекту “Сусідська варта”, який передбачає гуртування мешканців та співпрацю з поліцією для спільної безпеки. Каже, що це цілий новий напрям роботи поліції – співпраця із громадою. На його звернення швидко реагують, допомагають контактувати з іншими органами державної влади, працюють із дітьми та загалом мешканцями, розказують про правила безпеки, зміни у законодавстві, спільні заходи влаштовують. Навіть не вірилося, що розповідь про українське місто.

Отже, маємо в результаті погляди зсередини та зовні, але різні настільки, що хто його зна, де правда. Ймовірно, десь посередині. Незаперечно те, що поліція змінюється. Чи на краще – буде видно згодом, але вже зараз ці зміни помітні. Звісно, бажає кращого фінансове та соціальне забезпечення працівників поліції. Мені складно уявити, як щодня ризикувати життям і при цьому розуміти, що державі ти фактично не потрібен.. І на вулицях щодня отримувати цілий спектр негативу – від недовіри до образ. Як тут вберегти людські якості та не зачерствіти? А от створення у складі поліції спеціальних підрозділів по роботі із громадою дуже надихає та дає надію на те, що зміни на краще невідворотні, хоч і не швидкі. А наші діти виростуть уже з повагою та довірою до них. До Поліцейських.

Автобусний тур – випробування на міцність чи яскраві враження?

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram