9 грудня відбулася довгоочікувана зустріч Нормандської четвірки – лідерів України, Франції, Росії та Німеччини – щодо врегулювання питання російської збройної агресії проти України.

Одним із пунктів нових домовленостей стало “продовження терміну дії українського закону про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО”. Тут і ховається небезпека.

Що передбачає цей закон для ОРДЛО?

По-перше. У законі прописана амністія “учасників подій на території Донецької, Луганської областей”. Водночас категорії амністованих людей не обмежуються. Отже, під дію амністії потрапляють усі. Зокрема й ті, хто вчиняли військові злочини та воювали на стороні невизнаних республік.

По-друге. У законі передбачено “створення загонів народної міліції, на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку”. Непогано: спочатку амністуємо бойовиків, а тоді легалізовуємо їхню діяльність на території ОРДЛО.

По-третє. Вводиться особливий порядок призначення суддівського корпусу та прокуратури. Призначення прийматимуться за згодою місцевої влади, а не Києва. Отже, окрім народної міліції, бойовики зможуть ввійти й до органів юстиції. Потрібно лише пропихати місцевих “активістів” на суддівські посади та прокуратуру.

Мовчу вже про такий приємний бонус як “посилення добросусідських відносин з Росією” та вільне використання російської мови.

Щоправда, починає діяти цей закон не одразу (так би ми вже давно попрощалися з Донбасом), а лише в разі проведення місцевих виборів на Донбасі. Коли саме закон стає чинним, визначає горезвісна “формула Штайнмаєра”: 20 година в день виборів. Також формула гарантує, що місія ОБСЄ слідкує за чесним проведенням виборів.

Усе б нічого, адже якось раніше жили із цим законом (подовжують його дію з 2015-го), отже й далі можна жити з нею. Але річ у тому, що 2020 рік – час виборів до органів місцевого самоврядування в Україні. Зокрема, Зеленський хоче провести їх і на тимчасово окупованих територіях. А ОБСЄ – не надто надійний гарант проведення чесних виборів на території ОРДЛО. Нагадаю, що перший заступник голови СММ ОБСЄ в Україні Олександр Хуг у 2018 році заявляв, що місія не побачила прямих доказів втручання Росії в конфлікт на Донбасі.

“Цей закон – зрада”, – скажете ви. “Ніт” – сказали нардепи і в четвер, 12 грудня, 320-ма голосами продовжили його дію.

“За” проголосували всі фракції, окрім “Голосу” та “Батьківщини”. Заради такого діла свої сили об’єднали навіть порошенківська “Європейська солідарність” і “Слуга Народу” Зеленського, які раніше заявляли про себе як політичні сили з принципово різними позиціями щодо врегулювання питання Донбасу. Об’єдналися та разом перетнули “червону лінію”, яка може стати потенційною точкою відліку щодо здачі Донбасу.

Порошенко раніше обіцяв, що “формула Штайнмаєра” передбачає “капітуляцію”, бо вона означає впровадження Закону “Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО”. Водночас Петро Олексійович не уточнював, що він сам особисто ініціював цей закон у далекому 2015 році. А тепер знову змінив свою позицію – уже на “антикапітуляційну”, і загітував свою фракцію проголосувати за продовження закону.

Зеленський, зі свого боку, під час пресконференції після підписання “формули Штайнмайєра” казав, що старий закон про місцеве самоврядування в ОРДЛО – поганий, і його обов’язково треба змінювати й лише тоді імплементувати “формулу”. Тепер колізія – президентська фракція голосує за продовження старого закону.

Хто виграв із цієї ситуації? Точно не український народ, якому з обох сторін обіцяли неможливість переходу “червоної лінії”. Але 12 грудня політичні сили чинного та експрезидента вперше об’єдналися, з чим і можу привітати палких прихильників Зеленського та Порошенка.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram