Рішення Верховної Ради остаточно відмовитися від шкідливої позаблоковості, повернувши до законодавства пріоритет інтеграції до НАТО, спричинило чимало різних оцінок. Проте воно має під собою достатньо підстав для реалізації.

Україна на початку липня святкуватиме 20 років від початку стратегічного партнерства з НАТО, яке тоді було оформлене у вигляді Хартії про особливе партнерство. Навіть послідовний прихильник та практик багатовекторності Леонід Кучма усвідомлював, що Україні потрібно розвивати відносини з Альянсом. У підсумку спливав час, до НАТО приєднувалися нові члени, серед яких – країни Балтії, Центральної Європи, Західних Балкан. Лише наша держава, послідовно співпрацюючи з Альянсом на тактичному рівні, стратегічно сахалася з боку в бік, не наважуючись заявити про готовність йти на зближення з НАТО. Невдала спроба 2008 року отримати ПДЧ з подальшою агресією Росії проти Грузії, яка разом з Україною стукала у двері Альянсу, позбавила вітчизняну еліту політичної волі до євроатлантичної інтеграції.

Позаблоковість від Януковича виявилася, на мою думку, не менш небезпечною за Будапештський меморандум, оскільки у цій зовнішньополітичній матриці Україна зіткнулася з підготовкою Росії до гібридної агресії проти нашої держави. Якби розвиток подій не примусив Кремль діяти швидше запланованих термінів, невідомо, чи не завершився б приголомшуючим успіхом процес демонтажу його ставлениками ЗСУ та спецслужб, який у 2012-2013 роках набув системного характеру.

Гібридна агресія Росії проти України дозволила розставити крапки над “і”. НАТО послідовно підтримує територіальну єдність та суверенітет України своїми політичними заявами. Країни Альянсу постачають до нашої держави військову амуніцію та спорядження, а Литва – навіть стрілецьку зброю та боєприпаси. Інструктори з армій країн НАТО долучилися до вишколу українських військовослужбовців, проте, за великим рахунком, Україні до снаги передавати досвід безпосереднього протистояння російській агресії, причому не лише у військовій сфері. Інформація про різноманітні прояви гібридної агресії, з якими стикається Україна та які суттєво відкорегували сам зміст цього поняття, є цікавою для країн-учасниць Альянсу.

Експертні заходи, що організовуються за підтримки Північноатлантичного альянсу, відрізняються армійською прямотою в оцінках. Зокрема, під час Форуму безпеки Чорного моря та Балкан, який пройшов на початку червня у румунській Констанці, представники НАТО не приховували занепокоєння новою конфігурацією безпеки Чорноморського регіону, яка виникла після анексії Кримського півострова. Прозвучали і доволі жорсткі оцінки на адресу зусиль Росії, спрямованих на припинення євроатлантичної інтеграції Чорногорії, яка все ж стала членом Альянсу. Той, і про це варто забувати, є не лише військово-політичною організацією, але і найбільшою силою у сучасному світі.

У контексті розвитку відносин України та НАТО хочеться згадати останні висловлювання міністра закордонних справ Павла Клімкіна. Той, зокрема, наголосив, що наша держава не може дозволити собі розкіш бути нейтральною, маючи під боком настільки агресивного та непередбачуваного сусіда як Росія. До того ж, на думку Клімкіна, до 2020 року Україна зможе виконати вимоги, необхідні для вступу до Альянсу. Тобто у середньотерміновій перспективі наша держава може більш наполегливо говорити про прагнення стати членом НАТО.

Ось тут і починається, можливо, найцікавіше. Кількість громадян України, що підтримують вступ держави до НАТО, послідовно зростає, ця цифра вже перетнула психологічно важливу позначку у 50%. Проте не варто забувати, що рішення всередині Альянсу ухвалюються консенсусом, а наша країна вже має гіркий досвід 2008 року, коли ПДЧ так і не було отримано. Та й конфлікт на Донбасі і анексований Крим створюють помітні перепони для тріумфального просування магістраллю євроатлантичної інтеграції. Це означає, що на Україну очікує непроста робота над помилками, яка буде поєднувати в собі внутрішні зміни не лише у військовій, але і політичній сфері, побудову ефективної комунікації з країнами-членами НАТО та агітаційні заходи всередині країни, які зможуть збільшити кількість прихильників євроатлантичної інтеграції. Ці дії не в змозі забезпечити миттєвий ефект, однак спроможні зробити Україну більш стійкою. Власне, вони потрібні насамперед нашій державі, яка не повинна розслаблятися та вірити у сприятливі обставини сильніше, ніж покладатися на власні сили.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]