Сьогодні мікроскоп нашого розслідування вдивляється у випадки абсолютної синонімії, коли одне з двох слів вважається за належністю не українським, а російським і його вживання стереотипно сприймається як помилка. Спробуємо розібратися, чи так це.

Відсоток vs процент

Є люди, які безапеляційно вважають, що слово процент – російське, а по-нашому правильно – відсоток. Ха! Не все так паралельно та перпендикулярно. Почнемо з того, що в мові є таке явище, як абсолютна синонімія. Тут ми принагідно нагадаємо, що слово синонім походить з грецької та означає “однойменний”. Такі слова наділені спільністю значення, проте несуть різні смислові відтінки чи стилістичне забарвлення: нудьга, сум, жаль, туга; лихо, горе, біда, нещастя. Як видно, синоніми характеризуються двома суттєвими ознаками: а) вони подібні або близькі у смисловому плані; б) різні значеннєві відтінки або стилістичне забарвлення забезпечують їм функціональну неоднаковість.

Абсолютні ж (або повні) синоніми – “синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю”. Характерною рисою цих слів є їхня взаємозамінюваність абсолютно в усіх контекстах: мовознавство // лінгвістика, століття // сторіччя, ортографія (орфографія) // правопис, коцюба // кочерга, оплески // аплодисменти, доказ // аргумент, зодчий // архітектор, відтінок // нюанс, літак // аероплан, укол // ін’єкція, водограй // фонтан.

Абсолютні синоніми – зручний засіб уникнення повторів. Свого часу Ігор Качуровський (український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, педагог, радіожурналіст, що мешкав і працював в Австрії, Аргентині та Німеччині) для називання таких слів пропонував термін “алонім” (від грецького allos – “інший”, оnoma – “ім’я”), що, на наш погляд, є цілком виправданим. Адже при тотожномоу значенні такі слова – всього лиш “інші імена”.

А тепер – про відсоток і процент. Відсоток (родовий відмінок “відсотка, а відсотку – то давальний”) – це, як каже словник, “сота частина певного числа, що береться за ціле, за одиницю (позначається знаком %); процент” і “частина чого-небудь”. Слово процент (родовий і давальний у нього тотожні попередньому) має такі значення: “1. Сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю (позначається знаком %) // Кількість кого-, чого-небудь, що вимірюється у сотих частках чогось, прийнятого за одиницю. 2. перев. мн. Доход, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або грошової суми, покладеної в банк або ощадну касу // Плата, яку кредитор одержує від позичальника за користування наданими йому коштами. 3. Винагорода, що нараховується залежно від обороту, доходу”. Термін позичати (позичити) під (за, на) проценти (процент) означає “брати або давати гроші в борг, домовляючись про певну суму як плату за користування наданими коштами”. Входить це слово і до фразеологізму на [всі] сто процентів – “цілком, повністю”. Гадаю, використання у цих сталих конструкціях слова “відсоток” каші точно не зіпсує.

Останнім часом в сучасній українській мові це слово стало значно активніше використовуватися. Тут діє пуристична тенденція (пуризм – “1. Прагнення, іноді показне, до чистоти й суворості звичаїв. 2. Надмірне прагнення очистити свою мову від слів іншомовного походження, неологізмів і т. ін.”). Нічого в такому бажанні-прагненні, коли воно притомне, поганого-негативного немає. Мовний пуризм як нормативний напрям у мовній політиці іще називають лінгвістичним протекціонізмом. Він має на меті усунути неорганічні іншомовні елементи в лексиці, словотворі та синтаксисі й замінити їх питомими (“рідними”). До життя мовний пуризм часто кличе намагання протидіяти мовному занепаду, усунути небажану (та й непотрібну) подібність до інших (сусідніх) мов, яка нерідко буває штучно створеною, накинутою.

Так от: слово відсоток є калькою з латинського pro centum (буквальний переклад – “сота частка, на сто”). Легко впізнали усім знайомий запозичений “процент”? Зрозуміло, що оскільки в російській мові було (і є) тільки “процент”, в українській мові за часів УРСР слово “відсоток” довгий час перебувало на периферії слововжитку. І це теж мовна політика (“сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі”).

Сьогодні ці слова (та похідні від них прикметники) функціонують як взаємозамінні: “До вашої уваги представлена таблиця, яка містить оновлену інформацію щодо ключових відсоткових ставок провідних центральних банків” // “Калькулятор дозволить швидко розрахувати щомісячний платіж, річну процентну ставку, термін позики / кредиту та максимальну суму кредиту”. Однак навіть неозброєне око помічає надавання переваги слову “відсоток” у сучасній комунікації.

Отже, обидва ці слова нормативні. І коли я можу сказати “процент” (не запідозріть мене в чомусь лихому), деякі люди дивуються: от же ж, понтується на УІ, пише навчальні посібники, наукові та публіцистичні статті, детективи, а сам елементарного не знає. І тут я добиваю їх, бо ще кажу “добрий день”, а не “доброго дня”. І ті ж люди зміцнюються в думці, що “реально він і сам не знає”.

Тут я з ними згоден: ніхто не досконалий. І я – насамперед, бо знаю це і до досконалості прагну. Насправді ж саме “добрий день” – за нашою мовною традицією (як і “добрий вечір”). А от ранку я бажаю “доброго”, а не констатую, що він “добрий”. “Етикетні формули, – каже відомий телевикладач Олександр Авраменко, – це стійкі сполуки слів, фразеологізми. От згадаймо слова з колядки, яка сягає сивої давнини: ”Добрий вечір, пане господарю! Син Божий народився! Не “доброго вечора, пане господарю!”.

Вітрило vs парус

Словом вітрило називають “прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає суднО”. Також за його допомогою можуть “по-народно-поетичному” звертатися до вітру.

Фіксує словник і слово парус. За ним закріплені такі значення: “1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний і т. ін.), за допомогою якого вітер рухає судно; вітрило” (Тут бачимо абсолютну синонімію до “вітрила”). 2. рідко. Те саме, що промінь (“світлова смуга, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло”).

Функціонує це слово й у низці фразеологізмів: під парусом (парусами) // на парусах – “оснащений вітрилами (про судно) або користуючись судном з такими вітрилами”; змінити паруси – “зрадити кого-, що-небудь”; розгортати (розгорнути) парус (паруси) – “збиратися в плавання”. Цікаво, що від обох цих слів є похідні іменники (у першому значенні вони теж абсолютні синоніми): вітрильник (“судно з вітрилами”) та парусник (“1. Судно, оснащене парусом, парусами; парусне судно. 2. Той, хто водить парусні судна. 3. Той, хто шиє, виготовляє паруси. 4. зоол. Великий денний метелик з яскраво забарвленими крильцями”).

Однак, незважаючи на це, нині простежується переважання у вжитку слова “вітрило” та похідних від нього. Скажімо, назву повісті-феєрії Олександра Гріна “Алые паруса” у нас перекладають як “Пурпурові вітрила” (пурпуровий (те саме, що й пурпурний) – прикметник до пурпур (“фарбувальна речовина червоно-фіолетового кольору, яку добували в давні часи із залоз морського молюска”). А серед сучасних рекомендацій щодо слововжитку можна прочитати: “Замініть слова парус, парусний, парусник на стилістично кращі варіанти: вітрило, вітрильний, вітрильник”.

Чекати vs ждати

Перше слово несе такі значення: “1. Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимсь; розраховувати на появу, прихід кого-, чого-небудь; ждати. 2. Надіятися на кого-, що-небудь, сподіватися чогось; ждати. 3. Бути приготовленим, призначеним для когось, чогось. 4. Зволікати з чим-небудь, не діяти, вагаючись”. Друге означає: “1. Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимось; чекати, очікувати. // Розраховувати на чиє-небудь повернення, на прихід, появу когось, чогось, на здійснення чогось. 2. Надіятися на що-небудь, сподіватися чогось; чекати. 3. (тільки 3 ос.) Бути призначеним, неминучим для кого-небудь. 4. Гаяти час, зволікати з чим-небудь, розраховуючи на здійснення, появу чогось”.

Низка фразеологізмів має слово “ждати” у своєму складі: ждати не діждатися – “довго, з нетерпінням очікувати кого-, що-небудь”; не ждати такого від кого – “не сподіватися, що хто-небудь може так зробити”; не заставляти (заставити) себе ждати – “дуже швидко, без затримки робити, виконувати, здійснювати що-небудь”; час не жде – “необхідно негайно щось виконувати, робити”. У цілій групі фразеологічних одиниць “наші” слова взаємозамінні: чекати (ждати) коло (з) моря погоди – “даремно на щось розраховувати, надіятися”; ждати (чекати і т. ін.), як віл обуха – “виявляти байдужість або безсилість перед загрозою чого-небудь”; як манни небесної [з неба] чекати (ждати, бажати і т. ін.) – “дуже сильно чекати, бажати когось, чогось”; чекати (ждати) як бога кого, чого – “чекати кого-, чого-небудь як великого свята, великої втіхи”.

То як ви гадаєте: де тут українські слова, а де неукраїнські?

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram