Орест Субтельний: Український народ виживав за будь-яких умов

Орест Субтельний – один із найвпливовіших українських істориків кінця XX століття. На його працях виховувалося нове покоління вітчизняних істориків і всіх небайдужих до минулого своєї Батьківщини. Це була свіжа генерація українства, вільного від фальсифікацій та маніпуляцій радянської пропагандистської машини, яка десятиліттями спотворювала бачення історії України.

Орест Мирославович народився 7 травня 1941 року у Кракові, у родині українських емігрантів. Після Другої світової війни разом із батьками переїхав за океан. В юності Орест став членом “Пласту”, займався спортом, зокрема футболом. Вищу освіту він отримав в університеті Темпл (Філадельфія, штат Пенсильванія), де й почав спеціалізуватися з історії. Сферою його наукових інтересів були українське козацтва XVII-XVIII століть, міжнародні відносини Війська Запорозького. 1973 року в Гарвардському університеті (Кембридж, штат Массачусетс) Орест захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії за темою: “Неохочі союзники: Пилип Орлик та його відносини з Кримським ханством і Оттоманською імперією. 1708-1742”.

Викладацька діяльність Ореста Субтельного проходила у стінах Гарварду, Гамільтонського (Нью-Йорк) та Йоркського (Канада) університетів. Він спеціалізувався не тільки з історії України, але й ширше – з історії національних рухів у Східній Европі й СРСР, історії імперіялізму та політичних еліт. Був співзасновником низки наукових періодичних видань – “Рецензія”, “Гарвардські українські студії”, “Записки про національності”.

Головною працею, яка принесла славу Субтельному, стала комплексна науково-популярна робота під назвою “Ukraine: A History” (“Україна: Історія”). Вперше її видали 1988 року в Торонто, потім перевидавали у 1994, 2000 та 2009 роках. Уже 1991-го книга побачила світ в Україні у перекладі мовознавця Юрія Шевчука (видавництво Київського університету “Либідь”). Величезним, як на тепер, накладом – 100 тисяч примірників. Вона зробила справжній переворот в історичній науці та методиці викладання історії в Україні.

В умовах, коли наукове осмислення й викладання історії відбувалося ще в межах радянської парадигми, коли нових підходів і нових підручників ще не було, праця Субтельного стала “першою ластівкою”, дороговказом для інших дослідників і викладачів, настільною книгою десятків і сотень тисяч українців. Перший наклад “розлетівся” настільки швидко, що наступного року видавництво надрукувало другий, а ще за рік – третій. Не завадила навіть тяжка економічна криза, в якій опинилася тоді молода Українська держава.

Крім численних українських перевидань, “Україна: Історія” побачила світ також російською, німецькою, болгарською, словацькою, китайською мовами. Її визнали однією з найвпливовіших праць, виданих Університетом Торонто за весь час його існування.

Доктор історичних наук, професор Станіслав Кульчицький згадував про Ореста Субтельного та його книгу:

“Це була дуже світла, порядна і високоінтелектуальна людина. Я був в Торонто в 1990-му, ще за часів існування СРСР, на конференції “Україна під Сталіним”, де читав доповідь про український голодомор. Саме тоді я познайомився з Субтельним. Він подарував мені свою книгу “Україна: Історія”, яка тільки-но вийшла. Я почав її читати ще в Канаді, але освоїв вже вдома. Як прочитав – написав рецензію для журналу “Під прапором ленінізму”, де вона й була опублікована. Потім пішов до видавництва “Вища школа” і сказав: студенти і вчителі погано знають справжню історію України, бо вони все життя вивчали радянську, а це – аж ніяк не наша історія. Видавництво знайшло кошти на переклад книги (понад 500 сторінок) Субтельного українською мовою і дуже швидко видало її. Через колосальний попит на “Україна: Історія” видавництво видавало її знову і знову. Врешті-решт, вийшло чотири видання. Ця книга була, власне кажучи, основою, на якому виховувалося перше молоде домайданне покоління 1991-го року. Необхідно сказати, що його праця була водночас і популярною, і науковою. Пам’ятаю, як ми разом з Орестом виступали в Запорізькому університеті, і там я бачив, що і студенти, і викладачі дивилися на Субтельного, як на живу легенду, бо він вже тоді був дуже відомий “голуб української історії”. У другій половині 90-х років ми помітили деякі недоліки його книги, вона не ґрунтувалася на архівних даних до ХХ століття. Через це ми в Інституті історії України кілька разів видали підручники широкого призначення “Історія України: нове бачення”.

Орест Субтельний неодноразово приїжджав до України, виступав перед науковцями, студентами, представниками громадськості, давав інтерв’ю про своє бачення сучасного етапу розвитку нашої країни. Був обраний закордонним членом НАН України. Ще наприкінці 1990-х – задовго до Помаранчевої революції, Революції Гідності та російської збройної агресії проти України – він сказав пророчі слова:

“Суть ваших проблем полягає в тому, що ви чекаєте революційних змін без революції. Революція не відбулася, а хочете ринку, демократії. Так, стався розпад імперії, але надзвичайний. Бо коли розпадається імперія, зникає імперська еліта. Ваша ж бюрократія залишилася. І це – нетипово. У цьому, власне, і полягає парадокс. Проблема України в тому, що для її уряду характерна не тільки корумпованість, а й певна клановість, така собі Махачкала. Ви маєте державу, але вона дісталася вам без боротьби, без героїв, без мітів і без ворогів. Певною мірою це умовно, але згадаймо, що кожна держава у своїх підручниках історії перше, про кого писала, це про своїх героїв, а потім – про ворогів”.

Протягом останніх років життя Орест Субтельний працював над історією української скаутської організації “Пласт”. Він писав її англійською мовою, прагнучи донести світові правду про те, що патріотична організація української молоді діяла протягом усього періоду XX століття, коли Україна залишалася поневоленою іншими державами. Книга була завершена колегами вченого й побачила світ вже після його смерті 24 липня 2016 року. Нині в Торонто при Документальному центрі створено стипендіальний фонд імені Ореста Субтельного.

Микола Бурлюк – знищений “про всяк випадок”

Кирило Трильовський – батько-організатор українських “Січей”