Опанас Георгійович Сластіон – видатний живописець, а ще графік, архітектор, етнограф і громадський діяч. Олена Пчілка писала про нього: ”Він належить до того дуже невеликого, але тим більше достойного поваги, – числа мистців наших, що з самого початку своєї праці на полі мистецтва виступають яко артисти українські і через увесь час своєї праці зостаються такими”.

Народився Опанас 14 січня 1855 року в місті Бердянськ Таврійської губернії. Дитинство минало в Приморську. Саме тут Панько навчився основам малярства. Батько працював реставратором і розписував церкви. Водночас із малюванням тягнувся до музики. Сусід Анастас Смоктій був музикою і давав уроки кобзарства малому, від нього й “перейняв безмежний потяг до старовини й кобзарства, який і залишився в нього на все життя”.

У 1872-му разом із батьком їде до Петербурга, але одразу вступити до художньої Академії хлопцеві не вдалося. За протекцією приятеля Порфирія Мартиновича влаштувався до школи “Товариства заохочення мистецтвами” під керівництвом Івана Крамського. Лише за півтора року Опанас став вільним слухачем Академії мистецтв, а у 1875-му вже вивчав живопис. У 1882 році отримав таке бажане звання – художник. Тоді у молодого митця прокинувся інтерес не тільки до творчості Тараса Шевченка, а й до його персони. Невдовзі Сластіон створив малюнок до поеми “Катерина”, який опублікували в журналі “Нива”. Малюнок сподобався критикам, й Опанас почав ілюструвати шевченкових “Гайдамаків”. Коли книжка вийшла друком, то в ній було аж 49 малюнків, через які художник показав не лише свою майстерність, а й глибоку обізнаність з історії побуту українського народу. Його малюнки отримали схвальні відгуки від Іллі Рєпіна, і Сластіон зажив собі слави першого ілюстратора Кобзаря.

На канікулах Опанас Сластіон мандрував українськими селами. У зошит робив замальовки пейзажів, старовинних будівель, вбрання селян і селянок, змальовував предмети побуту тощо. Окрім того, знайомився з кобзарями, записував їхні пісні та думи, малював портрети (опубліковані окремою книжкою лише в 1961 році, під назвою “Портрети українських кобзарів О. Сластьона”), та писав біографію.

У 1900-му Опанас виїхав із Петербурга, щоби вже ніколи туди не вертати. Його шлях лежав до Миргорода – там на нього вже чекало місце вчителя малювання в художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя.

О. Г. Сластіон серед учнів Миргородської художньо-промислової школи імені М. В. Гоголя

Якраз на початку XX століття відбувається становлення Сластіона не тільки як художника, але й як видатного етнографа. У 1902 році відбулася нарада художників у Полтаві, де обговорювався альбом орнаментів Сластіона. Опанас виступив із доповіддю на тему “Про південноруський історичний і сучасний орнамент, його створення, розквіт та занепад; музеї, колекції і приватні зібрання, в яких зберігаються південно-руські старожитності і орнаментика”. А через чотири роки побачила світ біографія Тараса Шевченка за його авторством.

На Полтавщині художник поринув у детальне вивчення етнографії краю та його фольклор. У 1908 році допомагав Колессі збирати та записувати пісні місцевих кобзарів. Сам же Сластіон опублікував низку статей, присвячених кобзарському мистецтву.

Водночас був організатором ювілейних шевченківських вечорів та збирав кошти на пам’ятник Кобзареві у Миргороді. Брав участь у конкурсі на найкращий проєкт монумента Тараса Шевченка в Києві. У 1908-му земство Полтавської губернії видали поштівку з портретом Кобзаря (намалював Сластіон).

У 1913-1916 роках Сластіон створив низку проєктів земських початкових шкіл для Лохвицького повіту. Вони побудовані в стилі українського архітектурного модерну. Ці школи мають характерну ознаку – шестикутні вікна та вежі, цегляний декор на фасаді повторював український народний узор. Проєкти були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення в Лохвицькому та Лубенському повітах. Наразі відомо щонайменше 53 будівлі земських шкіл, побудованих на території Лохвицького повіту в 1910-1914 роках за проєктами Опанаса Сластіона.

Проєкт облицювання школи у Лохвицькому земстві. 1910

У період Української революції 1917-1921 років Опанаса Сластіона обрали очільником комісії по зібранню культурних і мистецьких цінностей Полтавщини. Згодом він заснував художньо-промисловий музей. У 1927 року Опанас Георгійович створив капелу миргородських бандуристів.

За рік після того Сластіон вийшов на пенсію. Проте спокій та відпочинок – це не про нього, тож митець і надалі професійно займався малюванням. Він створював ілюстрації до творів Тараса Шевченка, писав свої мемуари. В гостях у Сластіона часто бували Панас Саксаганський, Павло Тичина, Петро Панч, Натан Рибак, Дмитро Косарик-Коваленко й інші діячі української культури. Наприкінці життя Опанасові Сластіону довелося стати очевидцем сумних і трагічних подій – насильницької колективізації українського селянства, примусового “розкуркулення”, страшного Голодомору 1932-1933 років.

Відійшов у вічність Сластіон 24 вересня 1933-го, на 79-му році життя. Поховали митця на цвинтарі Миргорода, на місці його могили зараз є гранітний надгробок. Меморіальні дошки на честь Опанаса Сластіона встановлено на будівлях Миргородського керамічного технікуму імені Миколи Гоголя та районного краєзнавчого музею, а 2015 року один із провулків Полтави було названо його ім’ям.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram