Опанас Филимонович Шафонський увійшов в українську історію як дослідник та автор фундаментальної праці – “Черниговского наместничества топографического описания”. Його вважають фундатором розвитку історичного краєзнавства на Чернігівщині як наукової дисципліни. Окрім того, Шафонський – основоположник вітчизняної епідеміології та санітарії, відомий державний діяч XVIII століття.

Народився Опанас 13 грудня 1740 року в селі Сосниці на Чернігівщині. Батько був козацьким сотником, родина жила в достатку. Виховання сина довірили німецькому вчителю Фонлосову. Хлопчик мав феноменальну пам’ять. Бачачи це, батьки за рекомендацією наставника відправили його навчатися до Німеччини.

16-літній юнак вступив до університету в Галле, по закінченню якого отримав ступінь доктора права. Після жага до навчання спонукала хлопця вступити до Лейденського університету, де він отримав доктора філософії. Але не спинився на досягнутому й вирішив опанувати ще одну науку – медицину. Студіювати подався до Страсбурзького університету. Захистивши дисертацію на тему “Про корчі у вагітних, роділь і породіль”, отримав ступінь доктора медицини по відділу акушерства та гінекології.

У 1763-му 23-річний Опанас, маючи три докторських ступені й три університетські дипломи, повертався на Батьківщину. У Петербурзі Шафонському довелося перескладати іспит із медицини, щоб підтвердити звання та отримати право на медичну практику. Блискуче витримавши екзамен, молодий лікар отримав місце в медичній службі. Їй він присвятить 18 років життя. Професіоналізм та неабиякий талант у царині медицини визнали не лише його сучасники, а й нащадки.

Шафонський, працюючи в московському шпиталі, перший серед лікарів зумів розпізнати ознаки “чорної смерти” – чуми, яка косила мешканців міста упродовж двох років. Опанас дійшов висновку, що спалахи моровиці проявляються щоразу після повернення солдат із російсько-турецької військової кампанії. Хворі, які потрапляли до рук лікаря, за певний час одужували. Приймаючи санітарно-гігієнічні норми, Шафонському вдалося припинити розповсюдження зарази. Та через недбалість головного лікаря, моровиця знову ширилася містом. Тоді відважні лікарі (всі українці – Опанас Шафонський, Данило Самойлович, Касіян Ягельський), не жаліючи себе, кинулися рятувати московитів від епідемії. Згодом моровиця відступила. Шафонський, зібравши дані про хворобу, написав ґрунтовний опус “Описание моровой язвы, бывшей в столичном городе Москве с 1770 по 1772 год, с приложением всех для прекращения оной тогда установленных учреждений”. Ця праця стала першим медичним довідником про моровицю.

За свої здобутки Шафонський отримав підвищення, і його призначили головним лікарем Москви, згодом – керував Московською медичною конторою. Але в 1781 році Опанас вирішив завершити медичну кар’єру. Він повернувся до Чернігова. Там був радником карного суду, а за чотири роки став радником намісницького правління. Саме тоді Шафонський відкрив для себе дослідницьку діяльність історика.

На початку 1780-х років російський царський уряд остаточно ліквідував залишки козацької автономії на Лівобережжі. Замість полків і сотень були утворені три намісництва – Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське. Їхній очільник генерал-губернатор Петро Рум’янцев 1784 року отримав наказ підготувати топографічний опис намісництв для обліку податного населення. Рум’янцев залучив до роботи Шафонського як авторитетного вченого.

Опанас поринув у дослідження. Самотужки об’їздив низку міст і повітів, приділяючи особливу увагу архітектурі, пам’ятним місцям та археологічним старожитностям. У монастирях, архівах і приватних колекціях вишуковував та вивчав історичні документи. Уся робота була впорядкована у велику працю під назвою “Черниговского Наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малыя России”.

Перша частина книги присвячена опису території Лівобережної України, а також її історії від найдавніших часів до XVIII століття. Друга частина – характеристики природно-географічного середовища, адміністративно-політичного устрою, соціальний та економічний розвиток краю. Також в опусі було чимало свідчень про архітектуру, культуру, побут, звичаї та навіть хвороби місцевого населення. Ця праця містила неабияку цінність як для тогочасної влади, так і для нащадків.

У Чернігові Шафонський прожив понад 30 років. Порядкував у рідному селі, примножував статки, одружився.

Помер Опанас Шафонський 27 березня 1811 року. Похований на цвинтарі Воскресенської церкви в Чернігові.

Ще в XIX столітті його ім’ям назвали одну з вулиць міста. Нині, коли в Україні триває процес декомунізації, історичні назви поступово повертаються до обігу. Тож у 2016 році колишню вулицю Паризької Комуни в Чернігові перейменували на вулицю Опанаса Шафонського, так містяни вшанували пам’ять видатного земляка.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram