Успіння: ікона, дожинки, прикмети

Ольга Смольницька. Успіння: ікона, дожинки, прикмети. Фото з відкритих джерел

Тривають релігійні серпневі свята. 28 серпня (15 серпня за юліанським календарем) – двунадесяте свято Успіння (Успення) Пресвятої Богородиці та Приснодіви Марії. Сьогодні закінчується Успенський піст. І починається свято, важливе для українського інтересу.

Успіння називається так тому, що Приснодіва Марія нібито заснула на якусь хвильку, а потім, наче сон, побачила не мертвоту гробу, а безсмертне життя і Господню славу.

Тропар свята: У родах зберегла Ти дівоцтво, а після смерті не покинула світу, Богородице, прийшла-бо Ти до життя, бувши Матір’ю Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші.

У Святому Письмі немає подробиць про скін Богородиці. Неканонічні тексти повідомляють докладніше. За апокрифами, апостол Тома запізнився до поховання Богородиці й прийшов на третій день. Апостоли відвалили камінь од печери, щоб Тома попрощався з покійною. Але тіла в гробниці вже не було, лишилися погребальні пелени. Так переконалися, що тіло Пречистої взяте на небо. На третій день Богородиця явилась апостолам.

Ікона Успіння Богородиці з Апостолами Богородчанського іконостасу роботи Йова Кондзелевича, 1698 – 1705. Експонується в Національному музеї імені Андрея Шептицького, Львів

З Успіням пов’язано і ще одного персонажа, який відіграв негативну роль. Це Авфоній – юдейський священик, який не визнавав Христа і називав його «улесником». Дізнавшись про похорон, юдейські книжники хотіли спалити тіло Богородиці. Обурений пошаною, яку надавали спочилій, Авфоній побіг до погребальної процесії, щоб скинути тіло Богородиці з ноші. І тут невидимо явився архангел з мечем та відсік святотатцю обидві руки. Той з болісним криком повалився долу. Можна уявити жах Авфонія – адже злочинець не бачив, хто відрубав йому руки. Вони приросли, коли блюзнір увірував. Допоміг у вірі Авфонію апостол Петро. Після дива священик став з радістю прославляти Бога і Пречисту. На іконі «Успіння» часто зображають Авфонія, якому янгол відрубав руки мечем. Змальовують і кров, яка тече. Такий тип ікони є і в Україні.

Так, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького (про цей музей і про постать митрополита вже писав “Український інтерес” зберігає іконостас авторства Йова Кондзелевича, виконаний у стилі маньєризму (XVII ст.). Зокрема, там прикметний сюжет ікони “Успіння Богородиці”: якраз на ній архангел відрубав мечем руки Авфонію. (Янгола зображено видимим – адже цього вимагає жанр). На образі всіх змальовано дуже детально, а дещо – навіть натуралістично – у тому числі мертвотну блідість відрубаних кистей рук. Цікаво, що Авфонія зображено в західноєвропейському одязі як протиставленого іншим.

У народі Успіння називається “Перша Пречиста”. Цим днем знаменується закінчення Успенського посту, починається молоде бабине літо. Ще Успіння називається дожинки: закінчується збирання та відбувається посів озимого хліба. Також у народі цей день називається: Дожинки, Обжинки, Спожинки. Треба встигнути дожати останні снопи. Під час дожинкових (спожинкових) обрядів наказувалося мовчати. Це день підготовки до весілля, бо всі роботи скінчено, недарма кажуть: “Прийшла Пречиста – стає дівка речиста” (тобто багато говорить, бо не має що робити).

на Успіння відлітають ластівки

Під час Першої Пречисти (саме так, а не Пречистої, вимовлялася в народі ця назва) відбувається збір врожаю. Залишаються ще тільки “зимов” сорти яблук та груш. Як повідомляє Олекса Воропай, збираючи садовину, дівчата співали: “Пречиста по груші ходила, / Пречиста мішок загубила, / А Спас ішов, мішок знайшов. / “Спасику батьку, / Віддай мій мішочок, / Не буду ходити у твій садочок”.

З цим днем пов’язані різні приповідки та прикмети. Наприклад: “Внесе нечиста – не винесе і Пречиста”, або “Як прийшла Пречиста – надворі чисто, як прийшла Покрова – надворі голо”. Також це – початок бабиного літа: вірять, що буде тепло до 11 вересня – тобто до Головосіку.

Отже, бачимо, що це свято чудово вписалося в наш український інтерес. Головне – що в Успінні немає скорботи і сентиментального плачу. Головне – пам’ять, шанобливе ставлення, а ще – те, що смерть у християнстві означає перехід у життя вічне. І, звісно, Успіння має згуртувати християн – не забуваймо про взаємодопомогу і те, що маємо боронити себе, як архангел оборонив Пречисту від Авфонія.