Добігає кінця серпень, і 29-те зустрічає нас останнім, Третім, Спасом. Він не такий знаний, як Другий (Яблучний), тому називається Малий Спас, але теж важливий. Народні назви: Горіховий Спас, а ще – Хлібний, і “Спас на полотні”. Це свято – і релігійною, і народною складовою – добре вписується в український інтерес.

Що таке Спас Нерукотворний, багато хто з нас чув і знає, і бачив ікону такого типу. Але звідки вона постала? За церковним переказом, усе відбулося в сирійському місті Едесі. (Воно досить часто фігурує в церковній історії). Ще за Ісуса Христа царем у цьому місті був Авґар (Абґар V Уккама – реальна історична постать), хворий на проказу (сучасна назва – лепра). Ця страшна недуга й сьогодні страшна, а за давнини не знали причини її виникнення (зокрема, те, що лепра передається дотиком). Прокажений не міг сидіти на троні, і смертельно хворого мали право приректи на вигнання – наприклад, у колонію для прокажених. Авґар, дізнавшись про Христові проповіді й чудотворну силу, написав Спасителю листа, просячи Ісуса прийти і зцілити недужого. Також Авґар вирядив свого живописця Ананія (Ханнана) в Палестину, щоб той написав Ісусовий портрет. А далі…

Ананій побачив Ісуса, Який рік казання, але художник не зміг пробитися до Спасителя крізь юрбу – стільки було людей. Тоді митець став на камінь і почав з височини писати образ. Побачивши такі труднощі, Христос попросив води. Умився, витер обличчя – і віддав плат (хустку, полотно) Ананію. На полотні чудотворно відбився портрет Ісуса! Ось чому Спас – Нерукотворний. Також Спаситель передав Ананію листа – відповідь царю. Христос відмовився піти до Едеси, пояснюючи, що ще не скінчив своє призначення. І обіцяв прислати свого учня. За цей час Авґар Божим дивом майже зцілився, тільки обличчя було ще нечистим. До Едеси прибув апостол Тадей (один із сімдесяти Христових учнів) і остаточно зцілив царя. І передав йому полотно – Спаса Нерукотворного. Авґар – уже християнин – помістив портрет над міською брамою, забравши звідти ідола. Згодом цей образ перенесли до Константинополя.

Спас Нерукотворний

Реліквія – Спас Нерукотворний – і присвячене їй свято швидко стали популярними. У Візантії образ називався “Святий Мандиліон” (ще цим словом називають Плат святої Вероніки і Туринську Плащаницю), а у нас – “Святий Убрус”. Тепер ясно, звідки народна назва “Спас на полотні”.

Звідки назви Горіховий і Хлібний Спас? Звісно, вони народні й пов’язані з прикметами. Горіховий – бо до 29 серпня достигають горіхи, і з цього дня можна їх їсти. Тому можна поласувати і волоськими, і фундуком, і ліщиною. Також наші предки цього дня пекли хліб із нового врожаю (пора було змолоти все зерно), кажучи: “Третій Спас хліба припас”. І, безперечно, на Третього Спаса теж є прикмети про врожай і погоду. Наприклад: помітили, якщо вродили горіхи, то наступного року – добрий урожай хліба. Або: ластівки відлітають тричі, на три Спаси. А от якщо журавель відлетить до Третього Спаса, то Покрова буде морозною. І пора готуватися до осені. “Прийшов Спас – пішло літо від нас”.

Іван Руткович. Спас Нерукотворний. 1697-1699 рр., с. Скварява Нова, Львівська область. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Ще в народі це свято називалося “Спас – Мокра Борода”. Просто на іконі такого типу зображається лише один клин бороди – тож свято і назвали “мокрою бородою”. Подекуди 29 серпня ходили до святих джерел і вмивалися з них.

Отже, Третій Спас – це свято і лікарів, і художників, і хліборобів, і синоптиків. І взагалі всіх, кому знайдеться місце в українському інтересі. Також Третій Спас – ознака того, що зусилля ніколи не даремні, і головне – докладати їх до палкого бажання. Ананій отримав Ісусовий образ, Авґар зцілився, ми намагаємося не лінуватися – і гідно зустрінемо осінь, уже готовими.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram