Ольга Смольницька
Кандидатка філософських наук, письменниця, перекладачка

Ольга Смольницька. Богоявлення, або Водохреща – уміння радіти святу

184
Хрещення Господнє. Фото надане автором

Січень триває, і завершується пора Святок. А ще – добігають кінця дванадцять днів, які розділяють Різдво Христове і Богоявлення. Усі свята цього періоду пов’язані. На Святвечір – Голодна кутя (або “перша кутя”), на Маланки (Щедрий вечір) – Щедра кутя (“друга кутя”), і, нарешті, настає Богоявлення (Водохреща, Йордань) – Багата кутя (“третя кутя”). Сочиво (або коливо, чи кутя) фігурує на кожному з цих перелічених свят – і як бажання врожаю, і як пам’ять про Ісуса Христа – Божественного Сіяча. 19 січня – велике свято, спільне для православних, католиків, протестантів.

Богоявлення – одне з двунадесятих (тобто найважливіших) свят православної церкви. Це свято дуже давнє, тому що в перші сторіччя християнська церква знала тільки Богоявлення, в якому поєднувалися Різдво (тобто народження) Христове і Його хрещення, а потім обидва ці свята розділилися. Ще цікаві факти: з ІV ст. грецькі християни раділи та веселилися дванадцять днів по Різдві – тобто вже готувалося святкування Богоявлення. Цей день був особливим, бо тоді знаходили радість у житті навіть раби і бідні. А у Візантії на Богоявлення відвідували ув’язнених і незаможних, приносили подарунки, допомагали їжею.

Звідки назва Богоявлення? Під час хрещення Господа в річці Йордан людям явилася Пресвята Трійця: з неба Бог-Отець возвіщав про Свого Сина; Сам Син хрестився від Йоанна Предтечі, і на Ісуса зійшов Святий Дух – голуб. А оскільки Ісус Христос Своїм хрещенням освятив воду, то тепер на свято Водохрещі святять воду – з молебнями, хресною ходою, – і вирубану ополонку називають Йордань – на честь річки в Юдеї. Поряд ставлять вирубаний з льоду хрест – восьмикінцевий, тобто православний. Наші предки поливали його буряковим квасом, щоб почервонів (мабуть, це натяк на Христову кров, тобто нагадування про майбутні муки Спасителя), а також убирали глицевими вінками та іншими прикрасами, як різдвяну ялинку. Ще з льоду вирубували чашу (якщо вміло її пробити, то вода бурхне фонтаном), голуба… Чаша – таїнство хрещення, голуб – Святий Дух. Також цього дня випускали в небо голубів, прикрашених стрічками.

Спочатку 18 січня святкується підготовка до Йордані – Водохресний Святвечір. А 19 січня в церквах чуються дзвони, і йде відправа. Можна бачити юрби вірян, які не просто вистоюють службу, а й бажають освятити воду – або просто в храмі набрати вже освячену. Водичка-йорданичка (або ярданичка) наділяється особливими властивостями. На Водохреща вся вода свята – навіть та, яка тече з кранів. І вона не псується – для цього робили навіть експерименти, тримаючи набрану й освячену воду рік, а то й більше. Вірять, що йорданичка цілюща (недарма нею вмиваються), допомагає від пристріту, а також під час пологів; раніше нею лікували навіть психічно хворих, невротиків, істериків. Ще вважали: якщо заморозити таку воду, то на льоду з’явиться зображення хреста. А також цілюща не тільки водичка-йорданичка, а й сама місцевість навколо такої водойми. Цікаво, що незаміжні дівчата клали в освячену воду корали або калину, і вмивалися такою водою – щоб щоки були рум’яні. Але до Водохрещі (під час різдвяних свят) жінки не ходили по воду – це було чоловічим обов’язком. Вочевидь, тут ще й відгомін давнього табу.

Зі святом Богоявлення пов’язані три стихії: вода, вогонь і повітря. Про кожну  стихію – докладніше.

Вода – джерело життя і смерті, символ чистоти і народження, материнство, одна зі стихій. За міфами багатьох народів (і ми, українці, не виняток), світ було створено саме з води. Вода – очищення, недарма без неї неможливі хрещення і кроплення.

Звичаїв, легенд і повір’їв про Водохреща безліч, і неможливо розповісти всі. Проте ось головні. Вірили, що вода опівночі на Богоявлення перетворюється на вино (про це вірування писав Іван Франко), або на золото чи срібло; були й інші оповідки, які нагадували про життя і смерть, хресні муки: вода о цій порі перетворюється на кров Христову. (Те ж саме дехто приписував різдвяній та великодній воді). Також подекуди вірили: якщо опівночі в йорданській ополонці вода колихнеться, там можна буде побачити Господнє Хрещення.

І, звичайно, найбільш одчайдушні на Йордань купаються в ополонках. Адже вода змиває гріхи і все нечисте. Сьогодні багато хто практикує такі купання, і дійство можна побачити на відеотрансляції. Але забувається, що передовсім до ополонки лізли ті, хто рядилися на Святках – бо церква вважала такі ігрища гріховними (і недарма – це наслідок язичництва). Тому в першу чергу очищувалися від скверни ті, хто торкнувся межі потойбіччя, загравав з містикою. Також в ополонку силоміць занурювали біснуватих, одержимих, бо хрещенська вода виганяє біса. Звісно, це купання супроводжувалось обрядом, з корогвами, вичитуванням молитвами. Якщо поблизу не було річки, то освячували воду в криницях, цебрах тощо.

Вогонь на Йордань теж має особливе значення. На це свято наші предки гріли “батьків” або “дідів”, тобто душі спочилих родичів, пращурів: на подвір’ях або за ворітьми розпалювали багаття із соломи, а також зносили тріски та соломинки звідусіль. Таким чином, позбавлялися всього старого й непотрібного, очищували дім і в прямому, і в переносному розумінні, щоб душа була на місці. (Також багаття палили, “щоб Ісус Христос погрівся”). А оскільки багаття палять на землі, значить, до цього свята причетна і четверта стихія.

Але як пов’язане з Водохрещею повітря? Вірили, що вночі на це свято розкриваються небеса. І, звісно, як без неба можливий снігопад? А ще, за повір’ями, вогненного змія (перелесника) допоможе позбутися сніг, зібраний на Водохреща. Хрещенським снігом і вмивалися – на здоров’я.

І, звісно, хрещенський вечір неможливо уявити без ворожінь – відгомону язичництва. Літературні герої ворожать на долю (особливо це люблять дівчата). Але ворожити страшно, бо треба знімати хрест (а на Святки нечиста сила особливо любить гуляти). Сьогодні ворожіння обернулися на жарти, на “милий звичай”, гру.

Також з Водохрещею пов’язано багато погодних прикмет, які цього дня, до речі, найточніші. Зокрема – знамениті хрещенські морози. Тому, коли 19 січня минало, казали й досі кажуть: “Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі”, – тобто це натяк зимі, що вона загостилася. Як правило, після Водохрещі справді слабшають морози, наближається весна (тому й починаються веселощі й гостини). Ще багато чого цього дня приносить урожай чи недорід. Наприклад: якщо на Водохреща сніг пластівцями – на врожай, а якщо ясний день – не родитиме. Якщо цього дня тепло – хліб (пшениця, жито) буде густим.

20 січня відбуваються “посвятки” – проводи Водохрещі й перехід до звичайного робочого ритму.

Таким чином, Богоявлення, або Водохреща чи Йордань, – особливе свято, яке нагадує нам про пам’ять (слід шанувати Господа і своїх предків, вести праведне життя), а також і про вміння радіти, що вміли наші пращури, попри важке життя. Звичаї, яких ми сьогодні дотримуємося (часто й несвідомо), пов’язані з українським інтересом, і наша задача – щоб вирубаний у льоді хрест або освячення води не стали просто даниною моді.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.