Ольга Смольницька
Кандидатка філософських наук, письменниця, перекладачка

Ольга Смольницька. “А що другий празник – Святого Василя”

Щедрий вечір. Фото надане автором

“Бо прийдуть до тебе три празники в гості”, – так співається в колядці “Добрий вечір тобі, пане господарю”. Перше свято – Різдво Христове, яке ми вже відсвяткували за обома календарями. Друге свято – Василя, про яке слід дізнатися докладніше. Нам, українцям, пощастило – адже ми святкуємо Новий рік аж двічі! “Новий” Новий рік уже був – 1 січня, а невдовзі до нас наближаються аж двоє у гості – Маланка і Василь, 13-те і 14-те січня. Щедрий вечір і Старий Новий рік. Тобто – Новий рік за старим стилем. Але для нашого українського інтересу це не лише привід подовше не викидати ялинку, а замислитися над багатьма цінностями. З-поміж яких – наші традиції.

13-те і 14-те січня поруч. Вважали, що приходять у гості дівчина Маланка і хлопець Василь. Ні, Василь – це не Дід Мороз. У наших казках і віруваннях є Мороз, Морозенко, поліський Зюзя (схожий на сніговика), у міфах є Мора або Морана (божество зими і смерті), але це не святкові персонажі, а більш архаїчні.

Свята Маланки і Василя мають і язичницьке (культ предків), і християнське коріння. 13 січня – день пам’яті преподобної Меланії Римлянині. Ця знатна сенаторська дочка, видана за домовою заміж у ранньому віці (проти волі – у 14 років), могла б жити як усі, але вона свідомо обрала християнський шлях. Відомо, що Меланія дружила з Аврелієм Августином (чию “Сповідь” перекладено українською) і допомагала отцям-пустельникам. Пам’ять про неї світла і значна. А що можна сказати про саме свято? За старим стилем Маланка припадала на 31 грудня. Тобто на кінець року. Інша назва цього свята – Василева коляда, або та, яку ми всі знаємо, – Щедрий вечір. Багато хто з дитинства пам’ятає щедрівки: “Щедрик-щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…”, “Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!”, і, може, сам щедрував. “Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю…” – або інша посівальна пісня: “Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця!”.

Преподобна Меланія Римляниня_фреска_у Метеорах. Фото надане автором

Посівальники (часто це діти) осипають господарів зерном – на врожай, на здоров’я. Адже свято Маланки означає родючість, багатство, урожай. Вірили: якщо на Маланки вітер дме з півдня – рік буде спекотним і добрим, а якщо із заходу – буде досхочу молока і риби; зі сходу – чекати на дорід фруктів. Треба сказати, що це свято раніше було, як і багато чого, забороненим у містах та колах, де до інтелігенції особливо пильно придивлялися. Максим Рильський недарма оселився в Голосієві (де нині Музей цього поета), подалі від міського виру. На Різдво і Старий Новий рік до поета і перекладача приходила молодь, співала колядки і посівала (на Маланки). Це було не просто традицією, а честю – отримати запрошення самого Максима Рильського. За святковим столом збиралося коло особливо довірених людей, і починалося дійство. Отже, Щедрий вечір і Старий Новий рік об’єднували покоління під покровом таємниці.

А ще на Щедрий вечір досі “водять козу” (раніше це робили на Різдво). Сам звичай дуже давній і походить від жерців. В Елладі та Римі цап або коза були священними тваринами й означали врожай. У скандинавів був звичай “обряджати різдвяного цапа” (на того, хто зображав це божество родючості, одягали вивернуту шубу). У багатьох народів “водіння кози” відбувається приблизно однаково: одного з учасників дійства (малого хлопця) наряджають козою: у кожух навиворіт, роблять маску, а інші учасники носять віфлеємську зірку. “Водіння” супроводжується примовками, піснями – замовляннями на врожай. А в деяких регіонах, де був культ вовка (скажімо, на Волині), водили ще й “вовка”, тобто перебраного на цього звіра.

Водіння тура в Україні – ще один різновид водіння кози 1883. Фото надане автором

14 січня – за старим стилем 1 січня, тобто Новий рік. Це особливий день, бо святкується Обрізання Господнє. За звичаєм, на восьмий день як немовля чоловічої статі Ісус пройшов через старозавітний обряд обрізання і тоді ж отримав своє ім’я, возвіщене Марії ще архангелом Гавриїлом. А ще це Василевий день, Василій Великий – святитель, архієпископ Кесарійський, один з Отців Церкви. (Святі Меланія і Василій шануються і православними, і католиками). Цього дня ми вітаємо всіх Василів і Василин. І саме ім’я чудово вписалося в нашу українську традицію, і етимологія його царська – від “базилевс”. Цього дня на Закарпатті Василів тричі піднімають угору. А на Гуцульщині це ім’я досі поширене. Навіть жартують, що у Карпатах якщо не Іван, то Василь, якщо не Анничка, то Марічка.

Святий Василій Великий з французького джерела 1584 Андре Треве. Фото надане автором

На Старий Новий рік ворожать, звичайно, накривають святковий стіл, а ще носять вечерю – проте, якщо на Різдво пропонують кутю хрещеним батькам, то на Василя – бабі-повитусі. Але, на відміну від різдвяного столу, можна їсти скоромні страви. Отже, якщо Святвечір – Голодна кутя, то Щедрий вечір – “скоромна кутя”. А що ж готують на ці свята? У деяких селах – кров’янку (яку називають Маланкою), а ще випікали хліби, які називали Василем і Маланкою. Таким чином умилостивлювали духів предків – щоб сувора зима не завадила врожаю. Також відбувались інші язичницькі дійства: дотепер подекуди “водять Маланку”: хлопця наряджають дівчиною, відбуваються танці, звісно, і жартують. Смішний обряд насправді має давню шаманську функцію, бо шаман також міг перебиратися на жінку і спеціальними діями відганяв зло.

Як і на Маланки, на Василя багато прикмет. Наприклад: Василевого вечора день прибуває на курячий крок. Якщо на Василя туман – буде врожай. На Василя ніч зоряна – ягідний урожай. Хуґа на Василя – чекайте на горіхи. А ще опівночі на Василя садоводи струшували яблуні: вірили, що так прибуде плодового врожаю.

Отже, хоч і зима, і зараз морозно, але ці дні нерозривно пов’язані з очікуванням урожаю і тепла. Адже земля засинає не навічно, а, набираючись сил, накопичує соки і потім обдарує нас плодами і зерном. Розповісти про Щедрий вечір і свято Василя можна ще багато, бо ледь не кожне село по-своєму їх шанує. А Старий Новий рік як замикає попередній, так і продовжує новий цикл. Це період пам’яті й добрих справ у відстоюванні українського інтересу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.