Зеленіє і квітне весна, починається ера Тельців – земних, цілеспрямованих, надійних людей. Травень – місяць, який багато хто любить. Проте свою літературну назву цей місяць отримав не так давно, а в народі його більше називали маєм – на честь античної богині Майї, яка відповідала за природу і родючість. Слово “май” відбито і в прислів’ях: “Прийшов май – під кущем рай”, “майська травка і голодного нагодує”. А початок травня – особливий, бо відкривається церковним святом – 6 травня, святим Георгієм.

6 травня треба вітати з іменинами всіх Георгіїв та Юріїв. Георгій (дослівно “землероб”) – церковна форма імені Юрій. З народними прикметами пов’язаний Юріїв день. Є Юрій Осінній (26 листопада ст. ст., або 9 грудня), але зараз поговоримо не про Юрія Холодного, а Весняного, або Хороброго. Це день пам’яті святого Георгія-мученика, Георгія-переможця, Юрія-Змієборця, а для нашої України – святого Юра. За старим стилем, Юрія Весняного вшановували 23 квітня, оскільки саме цього дня 303 р. мученика стратили за відмову зректися християнства і поклонитись ідолам.

Мабуть, кожний пригадає образ святого Георгія на білому коні – але є унікальне зображення на вороному – ікона св. Юрія зі Станилі, XIV ст., у Львівському музеї українського мистецтва імені Андрея Шептицького. Воїн перемагає змія або дракона – сатану та символ язичництва. Здається, багато хто пам’ятає житіє святого Георгія, який, маючи все, відмовився поклонятись ідолам. У нас в Україні цей святий надзвичайно популярний.

покровитель Львова святий Юрій на білому коні XIV ст. Фото надане автором

Це й ікони в церквах, і образки в кіосках, і знаменитий Собор Святого Юра у Львові… Відомо те, що Ярослава Мудрого хрестили як Георгія, і князь наказав збудувати в Києві церкву та чоловічу обитель на честь свого покровителя. Святий Юр – покровитель нашої країни, ще з доби Київської Русі. Також він – символ козацького війська. Але що можна сказати саме про 6 травня і його значення для українського інтересу?

Про цей день я знала з дитинства, але не чекала, що з ним пов’язано стільки прислів’їв і прикмет. Наприклад: “Юрій землю відмикає”. Або – глибоке коріння: “Юрій весну починає, Ілля літо кінчає”. А хто робить весну? Ластівки. Вважали, що ці пташки вперше прилітають саме на Юрія. Отже, початок справжньої весни наші предки зустрічали не 1 березня (адже раніше це був Новий рік), а 6 травня, коли все розквітає, і пора думати над тим, щоб поратись у полі: “Юрій починає польові роботи, Юрій і кінчає”. З цього дня починають саджати буряк, сіяти моркву і розсаду. Або кажуть: “Юрій з травою, Микола – з водою” (Микола Теплий, або Микола Весняний, – 22 травня).

Ікона Святого Юрія Переможця зі Станилі_Львівський музей українського мистецтва імені Андрея Шептицького. Фото надане автором

Худобу женуть на Юріїву росу. Роса цього дня вважалася цілющою: качалися по зрошеній траві, вірили, що роса на ній врятує від пристріту і сімох недуг. Але росу треба збирати вдосвіта. А ще Юрій Весняний допоможе і матеріально: почувши цього дня зозулин голос, дзенькали грішми в гаманці, щоб велися грошенята. Отже, якщо 6 травня почуємо зозулю – бодай на відео чи по радіо, – не забудьмо струснути дрібняками, якщо в нас є монетки. А от якщо зозуля закує до Юріїва дня, це означатиме неврожай і падіж худоби. Тому Юрію – Вовчому Пастирю – цього дня моляться, щоб вовки не напали на овець, коней, корів. Вовків називали “Юрієвими собаками” і вважали: “Що у вовка в зубах, те Юрій дав”. Без наказу цього пастиря звірі не мали права нічого їсти. Ідучи до лісу і відчуваючи небезпеку зустрітися з сіроманцями, селянин читав замовляння: “Святий Юрію, оборони мене від звіра лютого, від хорта з хортенятами”. Хорт – евфемізм для вовка. У багатьох народів цю тварину боялися називати прямо (“про вовка промовка, а вовк у хату”). Вірили також, що святий Георгій рятує від змій та інших гадів – адже він переміг змія. А ще Георгію-Юрію молилися, якщо заблукали в лісі, особливо поночі. Тоді на шлях виведуть святий Георгій і святий Микола.

Також на святого Юрія виходили оглядати посіви. Це робили врочисто, з іконою святого, влаштовували трапезу. Отже, 6 травня – зелень і родючість, а ще – весняні дощі, якими керує святий Юр (проте сподіваємося, цього року його день буде ясним).

А ще важливо знати, що 6 травня поминають умерлих родичів і полеглих вояків – адже Георгій-Юрій був воїном. І його колір – ще й червоний, знак пролитої крові.

Ще 6 травня, за повір’ями, не слід лаятися, сваритися та кричати, бо вб’є грозою. І навіть якщо вердикт буде не таким категоричним, то все одно – зайва чемність до добрих людей не завадить, а от для ворогів слід тримати зброю (у тому числі метафоричну), як святий Георгій. Також цей день – для пастухів: щоб вони «все літо не дрімали». Проте це стосується й будь-кого, якому довірили важливу справу. Тому, хоча й наближається пора відпусток, але не дрімаймо, бо від нас багато залежить! Для цього й призначений портал “Український інтерес” – щоб бути в курсі новин.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram