Ольга Яківна Кусенко – видатна українська акторка, яка присвятила своє життя театру імені Івана Франка. Проте перш ніж потрапити на його підмостки, Ользі довелося несолодко: спочатку сиротинець, потім війна. У сімейному житті також не склалося, дітей не було, чоловік покинув. Дві кішки та робота стали втіхою актриси. Вона заслужила любов не лише глядача, а й колег.

Ольга народилася 11 листопада 1919 року в Каневі. Їй ще не було й року, як бандити вбили батька. Мати залишилися з маленькою донечкою на руках. Саме вона прищепила любов дитини до поезії, читала їй вірші, а малеча із захватом вслухувалася в кожний рядок твору. У п’ять років Оля вже виступала з поезіями Шевченка, дитина проникливо, з душею і по-дорослому читала Кобзаря. Згодом життя склалося так, що дівчинка потрапила в сиротинець, потім в інтернат. Проте, де б не була Оля, вона завжди брала участь у самодіяльності, бо вже тоді знала – хоче стати акторкою.

1937 року Кусенко вступила на акторський факультет Київського театрального інституту. Викладачі одразу помітили в дівчині неабиякий талант. Сама ж студентка наполегливо вчилася, їй хотілося осягнути всі тонкощі професії. Випускною роботою Ольги стала стрічка “Сім’я Януша”, де вона зіграла роль Мані. Роботу молодої актриси високо оцінили критики. По завершенню навчання дівчина отримала запрошення від Олександра Довженка. Вона мала приїхати на Київську студію 22 червня 1941 року, того ж дня розпочалася німецько-радянська війна, яка зруйнувала плани Олі.

Кусенко пішла на медичні кури, закінчивши які, працювала медсестрою у військовому шпиталі, потім доглядала поранених у військово-санітарному потязі. Але її мистецьке покликання давалося в знаки. Дівчина організувала гурток самодіяльності й невдовзі її запросили до Сталінградського фронтового театру, згодом до театру 4-го Українського фронту. Загалом Ольга мала 450 виступів на передовій.

1944 року Кусенко стала актрисою Київського театру імені Івана Франка та присвятила все життя служінню Мельпомені. За творчу кар’єру Ольга зіграла понад 60 ролей.

У 1946 році Ольга вийшла заміж за Юрія Тимошенка (знаний у народі як Тарапунька). Знали вони один одного ще за часів студентства в Київському інституті. Кусенко кохала Юрія безтямно, а коли була війна, то вони постійно листувалися один з одним. Тепер щасливі разом зажили душа в душу. Проте сімейна ідилія тривала недовго. Ольга не могла народити дітей, зрештою через 14 років пара розлучилася. Тимошенко оженився вдруге. Його обраницею стала молода співачка Юлія Пашковська. Вона народила йому двох синів. Ольга так і не пробачила Тимошенку зраду й заміж більше не виходила. Утім, живучи в одному місті, неможливо уникнути зустрічі із колишнім. Інколи доля зіштовхувала їх на вулиці, Кусенко проходила повз, не дивилася, намагалася навіть поглядом не зустрітися. Мине двадцять років після розлучення, Тимошенко прийде на виставу до Ольги зі старшим сином. Потім довго чекатиме артистку біля службового входу. Вона дозволить провести себе до будинку, але на прохання повернутися відріже категоричне “Ні!”.

Зневірившись у родинному щасті, Ольга присвятила себе театру. Найкращими роботами Кусенко стали образи Варі у “Вишневому саду” Чехова, де вона так тонко й душевно змогла передати непросту долю героїні. Такими ж яскравими, неперевершеними стали образи й інших персонажів, зокрема Василина (вистава “Калиновий гай”), Марися (“Мартин Боруля”), Одарка (“Фараони”). Образ Меланки зі “Свіччиного весілля” став вершиною творчості Ольги. Гнат Юра, який ставив виставу говорив, що образ Меланки у виконанні Кусенко: “Поетичний символ України”.

“Найпримітніша і найвизначніша особливість яскравої сучасної актриси широкого творчого діапазону Ольги Кусенко в тому, що вона завжди веде розмову з глядачем, відверту і задушевну. Мене захоплює природна витонченість Ольги Яківни як людини та митця. Шукати, шукати на репетиціях і вже в готових роботах – її девіз. Шукати багатство нюансів, не боятись суперечливих проявів характеру, прагнути багатогранності”, – так писав про актрису режисер, Броніслав Мешкіс.

Кусенко мала чудовий голос, записувала твори для Українського радіо, знімалася у фільмах-виставах та на телебаченні. Із 1973 до 1987 року Ольга Яківна обіймала посаду голови правління Українського театрального товариства.

17 листопада 1997 року Ольга Кусенко відійшла у засвіти. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Майже напроти її могили похований і Юрій Тимошенко, який помер ще в грудні 1986-го від серцевого нападу.

Посмертно Ольгу Яківну нагородили премією імені Марії Заньковецької (заснована в 1993 році, присуджується акторам драматичних та музично-драматичних театрів за створення ролей високого художнього рівня, що стали подією в театральному мистецтві України).

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram