Ольга Делла-Вос-Кардовська одна з найяскравіших мисткинь Срібної доби. Про неї тепер не часто згадують, хоча її картини заслуговують більшої уваги. Для них характерні вишуканість мальовничого та графічного рішення: декоративність колориту, побудованого на поєднанні насичених відтінків зеленого, червоного, синього, виразності ліній, контуру, мазка. Їй вдавалися пейзажі, проте прославилася вона саме як чудова портретистка.

Ольга народилася 2 вересня 1875 року в Чернігові. Коріння родини Дела-Вос походить з Італії, хоча деякі дослідники запевняють, що це помилкове твердження, адже вони – іспанці. Хай там як, але дід дівчинки Карл на початку XIX століття перебрався до Одеси. У нього народилися двоє синів – Віктор та Людвіг (батько художниці). Дядько Ольги став першим директором Московського Імператорського технічного училища, а тато був чиновником на державній службі й служив у великих українських містах. На той час як народилася донька він мешкав із дружиною Марією в Чернігові. За рік Людвіг став дійсним статським радником і головою Контрольної та Казенної палат, і його перевели до Харкова, де й минало дитинство малярки.

Освіту дівчинка здобувала у місцевій гімназії, ще змалку їй подобалося малювати, тому батьки відвели 14-річну юнку до студії українського художника Шрейдера. Здібна учениця дуже швидко опанувала мистецьку грамоту. Тому коли пейзажист від’їжджав у справах, він зі спокійною душею залишав школу на Ольгу, яка головувала там за його відсутності. Саме художник наполіг на тому щоб Дела-Вос, по закінченню студії продовжила навчання у Петербурзькій академії мистецтв, куди він власноруч написав рекомендаційний лист.

У 1894-му Ольга подалася вступати до Вищого художнього училища при Академії. Абітурієнтів було понад сотню, із них 25 дівчат, які теж хотіли стати художницями. Проте тоді здобуття жінками освіти викликало у чоловіків щонайменше подив. З дівчат глузували, іронізували, особливо старшокурсники, які прийшли оцінити роботу вступників. Вони від реготу аж плакали. Ользі, дивлячись у вічі, так і сказали: “І ця плюгавка мріє вступити до Академії!”. Це почули інші, гоготання як грім прокотився між хлопцями. Дела-Вос не знала де себе подіти, сльози душили, але заплакати – означало визнати поразку. Стрималася. А тут до класу увійшов Ілля Рєпін, тоді професор та очільник студії, він одразу ж оцінив талант дівчини. Ольга єдина з усіх дівчат-абітурієнток змогла тоді вступити в училище при Академії.

Наставниками молодої художниці були видатні митці того часу – живописець Творожников, художник Лєбєдєв, графік Савинський та інші. Проте невдовзі Ілля Юхимович забрав Дела-Вос до свого класу. Тут вона познайомилася з вільним слухачем Рєпінської студії художником Дмитром Кардовським. Це було кохання з першого погляду й на все життя. Пара обвінчалася в 1899-му, і після весілля Ольга вирішила покинути студію, лише трохи не довчившись до офіційного випуску. Хоча за п’ять років студентства жінка вже цілком була сформованою художницею з власним стилем.

Молоде подружжя виїхало до Европи та майже два роки провело в Мюнхені. Там вони вдосконалювали свою майстерність, там же й народилася їхня донька. Потім родина замешкала в Криму, а за деякий час повернулася до Петербурга. Саме тоді розпочався найяскравіший творчий період художниці.

Делла-Вос-Кардовська в 1903 році стала однією із засновників Нового товариства художників, брала участь у всіх його виставках аж до 1917 року. Вона відкрила власну художню школу-студію в Царському Селі, працювала там викладачкою. У колі її друзів було чимало митців, яких вона увіковічила на полотнах. Роботи малярки експонувалися також на Всесвітніх виставках. Натхнення для картин Ольга шукала в подорожах, побувала в Римі, Флоренції та Швейцарії.

У 1913 році Ольгу Людвігівну обрали професоркою живопису Школи заохочення мистецтв, а за рік – вона стала членкинею Міжнародного інституту живопису та літератури в Парижі. Мисткиню попросили надіслати картини для Паризької виставки, але почалася світова війна та перешкодила цим планам.

У 1917-му Дела-Вос-Кардовську висунули на звання академіка. Але буремні події тих часів стали на заваді, тому художниця цього звання не отримала.

Разом із чоловіком Ольга до 1924-го мешкала в Переславлі-Залєському, роботу не полишала, писала картини, викладала. Потім перебралася до Москви, де вела клас малювання в Художньо-промислових майстернях, брала участь у різноманітних виставках. Коли вибухнула німецько-радянська війна Дела-Вос-Кардовська знову перебралася до Переславля-Залєського. У 1942-му вона поховала свого чоловіка Дмитра Миколайовича. Він вже давно мав проблеми зі здоров’ям, проте писав картини до останнього.

Ольга Людвігівна, після війни приїхала до Ленінграду, де й прожила ще близько семи років, про які, на жаль, мало що відомо. Померла художниця 9 серпня 1952-го. За рік по смерті відбулася ретроспективна виставка її робіт. Нині картини малярки зберігаються в найбільших галереях Европи.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram