Ольга Благовидова – славетна співачка, меццо-сопрано, засновниця вокальної школи в Одесі та професорка Одеської консерваторії. Під її талановитим і чуйним керівництвом виховувалися десятки майбутніх зірок сцени.

Ольга народилася 29 травня 1905-го в Петербурзі. Коли дівчинці виповнилося десять років, вона разом із батьками замешкала в Одесі. Ще змалку в неї проявилася любов до музики, у чотири роки вона вперше сіла за фортепіано, відтоді розпочалася її музична освіта. В Одесі дівчина продовжила навчання у Чегодаєвої, далі 16-літня Ольга вступила до Одеського музично-драматичного інституту (нині Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової) на вокальне відділення. Її наставницею стала професорка, оперна співачка Юлія Рейдер. Дебют Благовидової відбувся у студентські роки. Вона успішно виконала партію Любаші в “Царевій нареченій” Миколи Римського-Корсакова.

По завершенню навчання Ольга стала асистенткою Юлії Рейдер, водночас виступала з концертами. У репертуарі співачки були композиції українських і російських митців.

У 1928 році Благовидову запросили в групу стажистів Большого театру в Москві. Молода співачка блискуче виконала партію Поліни в опері “Пікова дама” Петра Чайковського, окрім того співала в інших операх, брала участь у концертах, позиціювалася як камерна співачка.

У 1931-му стажування в Большом завершилося, й Ольгу запросили до Тбіліського театру опери та балету. Пропрацювавши півтора року, Благовидова повернулася в додому. Їй запропонували місце в оперній трупі Одеського театру.

Благовидова з успіхом виконувала в Одеському театрі партії Кармен в однойменній опері Бізе, Азучени (“Трубадур”) й Ульріки (“Бал-маскарад”), Одарки (“Запорожець за Дунаєм”) і Терпелихи (“Наталка-Полтавка”) й інші. Загалом близько тридцяти оперних партій значилося в її репертуарі. А ще вона активно гастролювала із сольними виступами по великих містах України та Росії. У 1937-му стала лавреаткою на Першому Всесоюзному конкурсі вокалістів. Разом із визнанням і славою у життя співачки прийшло горе – її чоловіка Бориса заарештували та відправили в заслання.

Під час німецько-радянської війни, Благовидова разом із трупою театру перебувала в евакуації. Та як тільки-но Одесу звільнили від німців, Ольга повернулася додому й очолила катедру з вокалу в консерваторії.

У 1946-му Ольга отримала звання заслуженої артистки УРСР, а за два роки співачка залишила сцену та цілком присвятила себе викладацькій діяльності. Вона виховала цілу плеяду зірок, зокрема Белу Руденко, Зою Христич, Миколу Огренича, Галину Поліванову, Алісу Джамагорцян, Олександра Ворошила, Івана Пономаренка, Людмилу Шемчук. Благовидова була єдиною педагогинею, три учні якої завоювали перші премії на конкурсі Петра Чайковського. Це Огренич (1970), Пономаренко (1974) і Шемчук (1978). Її студенти завжди тепло згадували свою наставницю, називали на французький лад – Маман.

“Благовидова – ціла епоха. Вона прийшла з дореволюційного життя, аристократка. Вона була справжньою інтелігенткою. Її сенс життя – музика. До неї приходили дітьми, із сіл, із заводів, а виходили співаками. Я працювала в Большом театрі, і, коли мене питали, чи не вчилася я в Італії, я з гордістю відповідала, що я – учениця Ольги Благовидової, одеської вокальної школи”, – згадувала Людмила Шемчук.

Та водночас Ольга Миколаївна була дуже вимогливою. Чимало уваги приділяла дисципліні, від студентів вимагала одного – серйозного ставлення до музики. Особливе значення вона надавала розробці методичних аспектів в наукової діяльності викладачів, закріпленню загальних педагогічних принципів.

Ольга Благовидова майстерно розвивала провідні тенденції української школи академічного співу. До них вона додавала найкращі досягнення европейської практики завдяки високоякісному виконанню класичних творів як українських майстрів, так і світових знаменитостей. Багато разів вона ставала членом журі різноманітних конкурсів вокального співу, які мали міжнародний рівень представництва. Там вона зарекомендувала себе невтомною популяризаторкою вітчизняної вокальної лірики.

Протягом тривалого періоду Ольга Миколаївна належала до складу науково-методичної ради міністерства культури Радянського Союзу, а також експертної Вищої атестаційної комісії. Традиції одеської школи вокального співу, закладені Благовидовою, продовжують наступні покоління митців, до яких належать народна артистка Білорусі М. Гулегіна, заслужена артистка України Т. Захарчук; лавреати міжнародних конкурсів Т. Мельниченко, І. Мартинова, Є. Вишневська, Л. Кутищева.

Померла Ольга Миколаївна Благовидова 23 жовтня 1975 року. Поховали видатну співачку на 2-му Християнському кладовищі в Одесі.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram