Олена Львівна Кульчицька – українська художниця. Її творчий доробок надзвичайно багатовимірний. Це і живопис, і декоративне мистецтво, і станкова графіка, і навіть ілюстрування друкованих видань. Всі її роботи – дуже індивідуальні та яскраві. Вони поєднують кращі традиції народного та професійного мистецтва, відображають багатий внутрішній світ мисткині. Твори Кульчицької мали неабиякий успіх на міжнародних виставках у Польщі, Чехії, Німеччині, Фінляндії, Італії, США, Канаді.

Олена народилася 15 вересня 1877 року в місті Брежани, що на Тернопільщині. Дівчинка змалку любила малювати, а батько всіляко сприяв захопленню доні. До того ж чоловік і сам цікавився живописом. Тому по закінченню навчального закладу при монастирі Сакраменток, Олена деякий час ходила на заняття до Львівської художньо-промислової школи. Там дівчина отримала базові знання з мистецтва, вчилась писати аквареллю. Згодом дівчину віддали до новоствореної приватної школи Станіслава Батовського-Качора. Після – Кульчицька навчалася у Львівській студії художників-реалістів, а поглиблювати свої знання подалася до Відня. За п’ять років Олена опанувала живопис, гравюру, офорт, кераміку, скульптуру, емаль та книжкову ілюстрацію. На випускному іспиті жінка презентувала металеву скриньку, яку оздобила закрутистими візерунками. На жаль, до наших днів вона не збереглася. За цю роботу Кульчицьку на конкурсі Торгово-промислової палати відзначили нагородою. Мисткиня отримала можливість відвідати культурні осередки Европи. Олена побувала в Мюнхені, Парижі, Лондоні, Швейцарії.

По поверненню з Европи, Кульчицька земешкала у Львові, де стала викладачкою малювання при місцевому ліцеї. Невдовзі художниця на персональній виставці презентувала містянам свої роботи. У 1909-му відбувся об’єднаний мистецький салон, на якому були представлені роботи видатних майстрів. Серед них були й картини Олени, які отримали позитивні відгуки митців. На своїх полотнах художниця намагалася передати найяскравіші барви, колорит, красу. Її роботи зачаровували, адже були “залиті” золотим сонячним промінням. Картина “Діти на Леваді” одна з таких. Малярка не оминала пензлем і персонажів, детально прописувала кожен образ.

У творчому доробку художниці окреме місце посідають портрети сестри Ольги. Попри те, що Кульчицька мала дуже багато знайомих та друзів, сестра залишалася найріднішою людиною. Свою любов Олена перенесла на полотно. У 1909 році вона створила портрет Олі, на якому замріяна молода дівчина, ховається під парасолькою від сонця. У 1912-му Ольга постала на картині в білій сукні.

Також Кульчицька чимало пропрацювала в книжковій графіці. Вона ілюструвала книжки українських письменників, а також журнали, читанки й альманахи. Найяскравішою роботою стало оздоблення твору Івана Франка “Лис Микита”. А ще художниця любила створювати листівки, вона вважала їх найкращим способом популяризації мистецтва.

Килимарство стало ще одним захопленням Олени. Вона розробила понад 80 ескізів малюнків. За цими проєктами ткацька фабрика випустила чимало килимових покриттів. Талановита мисткиня залишила нащадкам розписи на емалі, майоліку та вироби з бронзи.

Із 1938 року Кульчицька працювала у Львівському музеї етнографії. Там художниця створила безліч зразків національного вбрання з різних регіонів і різних часів. Вона настільки досконало знала орнамент кожного краю чи навіть села, що безпомилково розпізнавала по костюму звідки родом її володар. Чимало подорожуючи Україною, мисткиня зібрала цілу колекцію зразків одежі з Лемківщини, Покуття, Гуцульщини й інших етнічних районів нашої країни. На своїх полотнах “Гуцульське весілля”, “Портрет дівчини в українському вбранні”, “Молода у весільному вінку” художниця деталізовано промалювала узори вишивки.

За таку палку любов до всього національного Олену в 1952-му позбавили професорської практики в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова, де вона викладала графіку з 1945 року. Але вона не могла залишити своїх студентів, а тому приходила й консультувала їх. Також її завжди запрошували в журі для оцінювання дипломних та курсових проєктів.

Під час другої радянської окупації, Олена мала змогу, як і багато митців, виїхати за кордон. Проте художниця відмовилася й залишилася у Львові. Вона разом із однодумцями включилася до легального опору сталінському режиму. Допомагала сім’ям, членів яких висилали до Сибіру. Також Кульчицька домагалася звільнення багатьох діячів української культури, фінансувала видавничу справу Союзу визволення України. У 1955 році вона розгорнула цілу кампанію, протестуючи проти закриття Львівського художнього училища (нині Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша).

Одного березневого ранку, Кульчицька дізналася, що стала лавреаткою Шевченківської премії, але отримати відзнаку Олена Львівна вже не встигла, адже відійшла у засвіти того ж дня – 8 березня 1967 року.

Нині роботи мисткині зберігаються в найбільших музеях України та в приватних зібраннях. У 1971-му в квартирі художниці у Львові був відкритий Художньо-меморіальний музей.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram