Якщо ви вважаєте, що український танець легкий у виконанні, ви глибоко помиляєтесь. Мені пощастило відвідати в Мілані генеральну репетицію танцювального колективу під керівництвом хореографині Олени Громик. Я протрималася лише на розминці, до танцю справа навіть не дійшла. Коли ми бачимо, як на сцені дівчата підлітають, мов пушинки, а хлопці завзято витанцьовують гопак, нам здається – ну що може бути легше. А насправді український народний танець – це багатогодинна праця до сьомого поту, натреновані м’язи та тяжка щоденна робота.

Вони збираються своїм українським колективом, радіють зустрічі й обіймаються, як наче одна родина. У жіночому колективі є навіть один чоловік. А як же танець та й без козака?

Члени колективу – це люди, які приїхали працювати до Мілану. Вдень вони працюють, а от увечері збираються в танцювальній студії Олени Громик. Танці для них – це можливість не втратити своє коріння, можливість дружніх зустрічей, а також можливість говорити серед своїх співвітчизників українською. Адже в повсякденні італійська поступово витісняє рідну мову.

А починалось все так. Олена Громик – випускниця Коломийської балетної школи. В Україні вона танцювала в Коломийському народному ансамблі танцю “Покуття”. Але згодом народження малюка та сімейне життя призупинили на якийсь час її танцювальну кар’єру. Як і в кожній сім’ї настають моменти, коли не до творчості, побут забирає увесь час. Олена навіть, намагаючись стати “такою, як всі”, здобула освіту економіста й довгий час працювала в банку. Але творчі люди все одно рано чи пізно повертаються в мистецтво. Тож одного дня Олена зібрала валізу та вирушила підкорювати Мілан.

Кожен, хто переїжджав за кордон знає, як це тяжко перекваліфікуватись і заново будувати кар’єру. Але Олена не зі слабкого десятку, вона змогла легалізувати тут свій диплом, пройшла курси підвищенні кваліфікації і зараз успішно працює хореографинею в одній із Міланських приватних шкіл. Викладає дітям класичний танець. А для того, щоб підтримати українську культуру за кордоном, спілкуватись із співвітчизниками, мати друзів серед українців і брати участь у різноманітних соціальних проєктах, Олена спочатку набирає дитячий колектив народного танцю. У Мілані Олена знаходить підтримку в особі голови Асоціації “Україна плюс” в Мілані Ірини Луць. На той час у місті не було жодного дорослого колективу українського танцю, і Олена успішно заповнює цю прогалину.

Разом із Іриною Луць, Олена розпочала шукати в соцмережах та серед друзів українських жінок, які прагнуть комунікації і люблять танцювати. Так і зібрався її танцювальний колектив. Приміщення для репетицій на безкоштовній основі Олена отримала від церкви Santa Maria del Carmine. Будучи в дружніх стосунках із працівниками церкви, з якими кілька років тому вони разом провели успішно захід “Mondo in casa” (“Увесь світ вдома”), представивши на заході українську культуру. Церковники були в захопленні від українських танців, тому з радістю надали колективу чудову простору залу для репетицій. До речі, церква розташована в самому серці Мілана.

“Ми не шукаємо самотужки фестивалі й концерти. Ми отримуємо багато запрошень від різних організаторів, хоча, на жаль, ми не можемо представляти свою творчість на всіх заходах, які відбуваються в Мілані та провінції. Танці – це наше захоплення, але ж маємо також ходити на роботу. Багато хто з учасників колективу має лише один вихідний день на тиждень. Але ми намагаємося брати участь у заходах, де наша участь дійсно потрібна, а саме в концертах, направлених на збір коштів для допомоги сиротам, дітям з інвалідністю та воїнам АТО. Адже тут, в Італії, ми намагаємось підтримувати тих, хто цього потребує на батьківщині. Ми, українці в Італії, щодня слідкуємо за новинами, переймаємося за жителів сходу та намагаємося підтримувати армію, шукаючи для цього всі можливі шляхи”, – розповідає Олена.

Під час візиту до Мілана Олена запросила мене взяти участь в репетиції колективу. Я була дуже вдячна їй за таку можливість. Щоправда танцювала я зовсім мало, адже стомилася на перших хвилинах. Олена, маючи балетне минуле, керує колективом із легкістю. Адже вона не лише навчає членів колективу народним танцям, вона розповсюджує між учасниками гарний настрій і позитивний заряд. Це не просто група танцюристів, це справжні друзі, які підтримують один одного, допомагають і досягають спільних цілей.

Олена вже давно мешкає в Мілані та не має змоги часто відвідувати Україну. Попри це, Олена принесла частинку своєї української землі на землю Ломбардії, показуючи своїм прикладом, що де б ми не були, ми маємо можливість творити, досягати успіхів, робити добро та залишатися українцями в будь-якій частині світу.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]