Олександр Никифорчак. Вітаю у майбутньому: ми та наші діти

Олександр Никифорчак. Вітаю у майбутньому: ми та наші діти

Майбутнє вже настало.
Матриця нас уже завоювала.

Та ми цього не помітили. Світ не стоїть на місці, зміни йдуть одна за одною. Крапля за краплею, дрібничка за дрібничкою, ніби й повільно та непомітно, але все змінилось. І вуаля, ласкаво просимо в реальність!

Якщо думаєте, що я зараз розпочну розповідати про невидимі провідки, вживлені до мозку, чи захисні екрани з алюмінієвої фольги, то ні. Залишу це “спеціалістам”. Як не буде отого “дивного” з певних сайтів “Если помнишь…”.

Все прозаїчно та перед очима в усіх нас, та й не першовідкривач я в цьому. Просто хочу зробити порівняння дитинства мого покоління та дитинства наших дітей. А висновки робіть самі.

І ще таке уточнення: я не кажу, що стало гірше чи краще, світ такий, який вже є. Так було тоді, а так стало тепер. Порівнюймо!

Дитинство моє пройшло в невеличкому містечку на Поділлі, це, звісно, мало певні нюанси в порівнянні з містянами, але стосовно нашої розмови, вважаю, не суттєві.

Діти – в усі часи діти, процент “ботанів” та хуліганів” принципово незмінний. Другі не “заморочуються “навчанням, а от перші – мають вивчити уроки, тоді вже настає солодкий час дозвілля.

І тут – разюча різниця між поколіннями. Наш вільний час проходив “у дворі”, на свіжому повітрі та серед тих же “ботанів” та “хуліганів”, дружили та ворогували ми безпосередньо з живими людьми – не з аватарками та профілями соціальних мереж. Вчились жити в колективі, в суспільстві.

Олександр Никифорчак. Хлоп’ячі мрії та холодний душ реальності

Спілкувались з ровесниками, дивлячись їм у вічі, не в монітор гаджета. Були перемоги і поразки, але то була школа життя. А зараз? Сміливі в “інтернетах” сучасні підлітки при безпосередньому спілкуванні з однолітками язика проковтнули.

Ще про “дворове зростання”. Знову не зроблю епохальне відкриття, якщо скажу, що батьки піклуються і переживають за своїх чад, бажають знати де вони й що витворяють посекундно. Але в часи мого дитинства про основне знаряддя сучасного контролю за дітьми – мобільний телефон – знали лише з фантастичних книг. Ба більше, звичайний стаціонарний телефон мали “голова колгоспу та парторг”. І все траплялось, неприємності та травми в тому числі, але ж вижили якось без щосекундної комунікації. Нині – мобільник у кожного та батьківське повсякчасне: “Ти де? Ти їв? Що робиш?”

От скажіть: віртуальне спілкування та прив’язь до електронних “цяцьок” – не елементи Матриці?

10 пайса 1973 Індії – “трофей дворового спілкування”

Ліричний відступ, про Матрицю: хоч інтернет – дійсно чудовий винахід, але й у ті часи світ не був обмеженим рамками нашого безпосереднього життя, “екзотика” доходила й до нас. І саме через згадане “дворове спілкування” (на фото одна з монет, виміняна за якусь “цінність” у друзів – одна з “родоначальників” мого захоплення) доходила.

Ще плюсом відсутності повсякчасного нагляду та “нашийника” мобільника було (хай часто вчителями ставали неприємності) вироблення вміння до самостійного вирішення проблем. Лікування “бойових” поранень листком подорожника та споживання немитих (незрілих – так смачніше!) яблук та черешень – трофеїв з набігів на чужі садки зміцнювали імунітет таки “неслабо”.

20 тойя 1975 Нової Гвінеї, от як ця монета потрапила до наших країв – таємниця, теж “трофей”

А з імунітетом у підростаючого покоління, як не жаль, теж “напряг”. Винні тут вже ми, батьки. Тією ж безмірною опікою. Тільки-но чадо чхне – стрімголов у аптеку. Імунітет таким чином виробиться? Та додатком до цього ще один герой фантастичних романів дитинства – штучна їжа та різного плану “Е”-додатки та ГМО. Робити монстра з них не варто, часто їх роль значна, але й неоднозначна. Атрибут майбутнього, що наступило…

Писати можна ще багато, можна знайти багато позитивних змін, численні й негативні. Але наші діти – не ми, майбутнє таки настало, Матриця (хай не така, як у фільмі) перемогла. Не добре, але й не погано. Так є. Варто роздумів!

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.