Олександр Никифорчак. Україна-Тибет

Коллаж автора

Дивно працює наше мислення.

Анекдот та жменька давніх екзотичних монет вибудували логічний ланцюжок до трьох подій, трьох суспільно-політичних явищ. Подібних та водночас дуже різних, дуже далеких, але водночас близьких, розділених тисячами кілометрів та десятками років, але вони прямо стосуються нас. Одне – з недавнього минулого, друге – “тліє” з початку минулого століття, третє – триває наразі. При всіх протилежностях вони мають спільне – сепаратизм.

Коротко анекдот. Щоб врятувати ситуацію, студент, який “валить” екзамен, задає професору питання:
“Що таке законно, але нелогічно; незаконно, але логічно; незаконно та нелогічно?”

Професор не зміг відповісти, ставить позитивну оцінку та цікавиться відповіддю. А вона така: “Законно та нелогічно підстаркуватому професору мати молоду дружину; незаконно та логічно їй мати молодого коханця; а нелогічно та незаконно професор виставляє оцінку за екзамен цьому таки коханцю.”

Срібна танкга Тибету початку 20-того століття, такий тип монет карбувався більше 200 років.

Подібна ситуація склалася зі згаданими явищами: вони, можна сказати, тотожні, але відношення до них формується не “законно”, а “логічно”, виходячи з вигоди причетних (головним чином для гравців “вищої ліги” світової політики) та завершеного факту. Не за справедливістю, а щоб не порушити міфічну систему світового порядку. Спеціально навчені науковці та політологи за потреби еліт пояснять – чому до однакових явищ та процесів такий різний підхід та реакція. Важливий лише власний комфорт і вигода, а не високі ідеали.

Крім того, якщо ситуація зміниться, чи пріоритети змістяться – оцінка події чи історичного процесу так же “законно” та “логічно” поміняє знак на потрібний наразі. І знову буде пояснення, абсолютно вірне до ситуації та для вигоди еліти, світового уряду “рептилоїдів” чи “масонів”, якщо користуватись теоріями змови.

Згадані ж монети послужать ілюстраціями.

Ми часто дивуємось – чому світ так пасивно реагує на перипетії нашої боротьби з рашистами на сході України, не цікавиться та, здебільшого, навіть не знає за неї. Нам би хотілось, щоб нам усі допомагали, а в ідеалі – перемогли ворога – за нас.

А ми, зі свого боку, дуже цікавимось світовими питаннями? Подіями, які нас не стосуються? Чи не несуть вигоди – нам?

Мідні 1 шо 1918 та 5 шо 1949 Тибету, теж тип незмінний, але варіювались роки, записані, звісно, за тибетським літочисленням – оті смішні значки по колу.

Що ми знаємо про Тибет? Про найвищі гори та про Далай-ламу. “Просунутіші” згадають міфічну країну щастя Шангрі-ла… А скільки згадають про боротьбу тибетців за незалежність? Їх боротьба за волю триває з 1751, коли Тибет став залежним від Китаю, його васалом. Нетривалий період формальної незалежності принесла революція в Китаї 1911, подальші часи боротьби за владу та японської окупації відвернули увагу китайців, про ці перипетії ми вже згадували: Олександр Никифорчак. “Інфополова” та китайський маршал.

Але Китай випускати Тибет не хотів. 1950 року урядові війська вчинили анексію. 1951 створено тибетську автономію в складі КНР. З того часу то загострюючись, то тимчасово притухаючи, в Тибеті продовжується боротьба за здобуття незалежності. Після придушення повстання тибетців комуністичними китайськими військами уряд Тибету – у вигнанні, в індійському місті Дхарамсала. Його глава – Далай-лама, духовний лідер послідовників тибетського буддизму. Китайську політику в регіоні тибетці вважають геноцидом свого народу, а китайський уряд називає тибетську опозицію сепаратистами.

ООН найголовнішим правом кожного народу виголошує його право на самовизначення. Народ, що прагне свободи, не є сепаратистом. Тибетці мають повне право виборювати свою незалежність. Гадаєте, ООН дуже тисне в цьому питанні на Китай? Чи світова спільнота тримає цю проблему біля серця? Аж ніяк. Знайома нам “Глибока стурбованість”. Підтримка незалежності на словах та фактичне визнання влади Китаю над Тибетом та пустослівні протести стосовно утисків прав людини.

Та й бути інакше не може. Справедливо чи ні, але так є. Перемог не дарують – вони виборюються. Кров’ю та потом. І допомагають – коли картина проясниться та стане очевидним результат – переможцям, ніяк не переможеним. Щоб вигода була, до чого тут справедливість? А ще – переможців не судять.

От якби тибетцям вдалось досягти мети – все б помінялось. І сепаратистами їх би ніхто не звав. Все “логічно”, все “законно”. Лише власні інтереси світового політикуму та як милість – “Глибоченне занепокоєння”.

І ще – нас сильно турбують біди тибетців? То чому світ має бути зобов’язаний співпереживати наші біди?

Білонні (з низькопробного срібла) 10 сранг 1949 Тибету, і монета, і “конспект з буддизму” – зображено символи цієї релігії

Події початку 90-тих років 20-того століття, коли Україна здобула незалежність, стосуються нас самим безпосереднім чином. Але якби щось пішло не так, як відбулось, якби спроба провалилась, впевнений, що її б назвали не боротьбою за здобуття Незалежності, а невдалою спробою групи сепаратистів нелегітимно відокремити частину території суверенної, визнаної світом держави – СРСР. Борців за Незалежність, теж законно (підберуть потрібну наукову базу) вважали б сепаратистами. Сумнівно? Аж ніяк!

Миршаве Х…ло з величезним імперським комплексом так і вважає, говорить про “огромную геополитическую ошибку”. Гад!

Третє явище й витікає з цього. Спроба відновити мертвого комуністичного монстра, не дати змоги Україні йти шляхом свободи та розвитку і зараз забирає життя найкращих синів та дочок України на сході держави, заважає мирному життю. Але є одне, що суттєво вирізняє його від згаданих вище двох суспільно-політичних процесів: вогонь сепаратизму там роздуває не народ, а купка маргіналів та маріонеток того ж таки кремлівського непорозуміння, підтримка у них не народна, а рашистських окупантів. Тут все однозначно – сепаратисти з якого боку не дивись. Там не воля народу з правом на самовизначення – там шабаш прокремлівського стада.

Тому – і за законом, і за логікою – Україна переможе! Та боротись потрібно самим, перемог не дарують, легких шляхів нема.

Tertium non datur. Та навіть другого не дано. Слава Україні!

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)