Олександр Никифорчак. Погляд віків: як все продовжується

Олександр Никифорчак. Погляд віків: як все продовжується

Пропоную трішки поборотись з усталеними стереотипами. Адже вони скрізь є, яку б царину нашого життя не взяти. Є вони й у середовищі колекціонування монет.

От, наприклад, усталеною є думка, що в тій темряві віків і люди жили темні. І інтернету не мали вони, і навіть електрики. Пропоную погуглити “багдадська батарейка” – здивування гарантую.

Античні скульптури – це ж неперевершений шедевр, здається вони от-от оживуть і розмовлятимуть з нами. Це вже безпосередньо стосується нашої розмови: зразком для портретів імператорів на монетах якраз і слугували обличчя згаданих статуй. Погляньте на портрет давньоримського імператора Марка Аврелія на фото 1: зображення дійсно живе!

На моє переконання, попри весь науково-технічний прогрес, повторити (не те що перевершити) “портретний” рівень давньоримських монет ми не змогли.

До слова: ця монета дісталась мені у вигляді іржавого безформного шматка, тут теж заховано помилковий стереотип, розповіддю про метаморфози грудок бруду в монетне чудо заразом спробую ще когось заразити своєю “монетною манією”. Як вона почалась я вже розповідав тут:

Олександр Никифорчак. З чого все починалось

Є ще два стереотипи, пов’язані з давньоримськими (по суті – зі всіма давніми) монетами, вони одночасно і взаємно суперечливі. З одного боку панує переконання, що монети, виставлені в музеях та колекціях, в такому ж (візуально привабливому та збереженому) вигляді були й знайдені. Стосовно золотих та срібних це фактично правильно.

Але монети з міді та бронзи найчастіше знаходяться у вигляді згаданого безформного шматка чогось неясного. З цього виходить нове протиріччя – монети з неблагородних металів зберегтись протягом тієї прірви віків не можуть, час їх “з’їсть”, не пощадить.
Помилочка. Можуть. На фото 2 одна і та сама монета, зверху до, а знизу після чистки.

Під шаром бруду ховалось чудо, погляд той спонукав мене до роботи. Потрібно сказати, що чистка монет, особливо давніх, процес, що має свою специфіку. Це одночасно і просто, і дуже складно.

Просто – бо потрібно лише терпіння та наполегливість. Складно – бо потрібно багато терпіння і наполегливості. В самому процесі чистки монет знову ховається усталене протиріччя. Вважається, що оскільки монета з металу, який вкритий шаром іржі та бруду, то й чинити можна так, як з будь-яким металевим предметом з металу, вкритим іржею. Вкинули у хімічний антикорозійний чи чистячий хімічний засіб і забули.

Так, забули. Про монету. Після такого ставлення монета без перебільшення помирає, залишається лише шматок металу. Він блищить, він без іржі та корозії, але то вже не монета. З плином згаданої пітьми віків метал монети в більшій чи меншій мірі перетворюється, мінералізується, оті верхні шари сполук на монеті часто і є монетою. Погляньте на фото 3, все те, що зверху, то вже не метал, а сполуки, на які він з часом перетворився, будь-який хімічний засіб їх розчинить, буде не монета, а шматок металу.

Тому лише терпіння та наполегливість, шар за шаром, по мікрону буквально не обдирати, а лише знімати зайве. Так, важко і нудно, але воно того варте. На підтвердження знову пропоную помилуватись монетами з фото. Переконливо?

Крім того, цей верхній мінералізований шар (патиною його звуть) ще є найкращим свідченням автентичності монети, адже утворюється він протягом тривалого дуже часу, його не підробити. Це теж актуально через величезні масштаби виготовлення підробок монет задля обману колекціонерів. І підробки – то не завжди дорогі монети, часто навпаки: до раритетів увага ретельніша, а для поширених – крізь пальці нерідко.

А ще: монети теж хворіють, чим поважніший їх вік, тим і хвороби складніші. Все як у людей. Мають вони й своєрідний імунітет. Все це неймовірно цікаво! Але розповідати про це потрібно не поспіхом, тому про це – якогось наступного блогу. Сподіваюсь, заінтригував? Буде далі!

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)