Кожен народ має якусь свою “родзинку”, своєрідну “візитівку”. Вони так міцно поєднуються між собою, що назвавши одне – перед очима відразу виринає інше. Таким є і німецький педантизм. Нюанс – здебільшого в цій якості виступають позитивні риси, але буває й так, що вони можуть за збігом обставин зіграти зі своїми власниками злий жарт. Виставити їх якщо не на посміх, то дати привід для здивування – таки точно.

Хоч у карколомних хащах світових валютних систем важко розібратись часто й економістам, щоб вести розповідь далі, нам потрібно таки трішки в ці нетрі залізти. У 19 столітті та до 1914 для міжнародних розрахунків еквівалентом та мірилом платоспроможності виступало золото, яке свою провідну роль як грошового товару не втратило і до 1976 (як резервна валюта поряд з національними валютами провідних країн), коли було впроваджено Ямайську систему з її вже виключно валютними механізмами, що діє й зараз. Тобто на початок 20 століття саме дорогоцінні метали були мірилом і ототожненням економічного розвитку та платоспроможності.

2марки 1901, матеріал монети - срібло - вже сам собою є джерелом платоспроможності
2марки 1901, матеріал монети – срібло – вже сам собою є джерелом платоспроможності

Перша світова війна добряче “злихоманила” світ, а для її учасників мала досить таки могутні наслідки. Прояв мали й у політичному, і в економічному, соціальному та інших аспектах. Я ж хочу торкнутись такого наочного прояву, що краще всіх наукових теорій показує реальний стан справ у державі – її монетного обігу.

Вступивши в Першу світову, Німеччина, крім суто військових справ, інші аспекти, як справжній педант, поза увагою не залишила. Для потреб своїх військ на східних територіях, захоплених і в перспективі долучених до кайзерівської імперії (а це окуповані Прибалтика, Західна Білорусь та Західна Україна зі складу Російської), розрахунків та виплат цивільному населенню (більше таки, мабуть, для пропаганди та формування усвідомлення приналежності до Німеччини) було випущено так званий острубль – німецький східний рубль. Ще однією причиною був елементарний дефіцит російських рублів того часу в тих регіонах як обігових грошей.

2 та 3 осткопійки 1916, роздрібні монети острубля
2 та 3 осткопійки 1916, роздрібні монети острубля

Перша емісія острубля відбулась 1916 року. З перебігом війни обстановка мінялась, десь ця валюта перебувала в обігу довше (як от у Литві – до впровадження власної валюти лита у 1922 році), десь менший час. Мали ходження ці гроші й в Україні, але з утвердженням влади Української Народної республіки, гетьманської держави Скоропадського, які кайзерівська Німеччина визнавала, в грошовий обіг ввійшла національна валюта: гривня та карбованець. Хоча в цей буремний час в деяких регіонах ще приймався й острубль та за винятком західноукраїнських території, підвладних Австро-Угорщині.

Але з впровадження німецького рубля, як в економічному (він випускався Познаньським Східним банком торгівлі та промисловості, не мав забезпечення держави, я екскурс про золото робив не дарма, тому швидко знецінився), так і пропагандистському плані (недолуго виглядає формування пронімецьких ідей грошима без реальної вартості), вийшов “пшик”.

З історії ми знаємо, що Німеччину чекала поразка в цій війні. І справи, що йшли все гірше, змусили її вдатись ще до однієї грошової емісії. В обіг було випущено дуже дивні гроші, золотом як металом-емітентом тут навіть “не пахло”.

Ще трохи про суть монет тут: Олександр Никифорчак. Багатогранна буденність та поради в кишені

Війна висмоктала з Німеччини всі соки, панувала гіперінфляція, на карбування монет навіть (як для острубля) заліза не вистачало. І монети, випущені в той час, були дійсно неймовірні. Та вражали вони не купівельною спроможністю, а матеріалом, з якого випускались.

Такі різні нотгельди, красиві, але - платоспроможність їх по суті мізерна
Такі різні нотгельди, красиві, але – платоспроможність їх по суті мізерна

Потрібно додати, що і з випуском було трохи “не так”, не держава, а кожна федеральна земля та великі міста набули права мати власну валюту – нотгельди (гроші війни), забезпеченням тут виступав не дорогоцінний метал у сховищах держави, а “чесне слово” мера міста по суті.

І тут німецький педантизм знов проявив себе в повній мірі – карбували монети з усім старанням та відповідальністю, хай бідно, та гідно. Але – монети були зі свинцю, цинку, алюмінію, паперу та навіть фаянсу. Місто Мейсен замість прославленого посуду з фарфору виготовляло монети. Безперечно – естетично це дуже красиво, але на грошову вартість це мало зовсім малий вплив.

Німецьку економність чудово видно і в бажанні зберегти ресурси таким нехитрим способом: в місті Нюрнберг замість паперових було впроваджено металеві трамвайні квитки. Бонусом – архітектурні пам’ятки міста.

Нюрнбергські монетовидні трамвайні квитки, кожна - дійсно витвір мистецтва
Нюрнбергські монетовидні трамвайні квитки, кожна – дійсно витвір мистецтва

В цих грошових випусках в повній мірі проявився німецький педантизм, їх таки дійсно відповідальне та ретельне відношення до будь-якої справи, навіть тоді, коли зусилля не виправдані й надмірні. Та, водночас, краще всіх трактатів показали реальне життя та реальний прояв історичних подій – монетами в кишенях, від срібної марки кайзера до красивого, але таки шматка паперу-фарфору післявоєнної Німеччини 20-тих років 20-того століття.

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram