Олександр Никифорчак. Ми та ми: перемога зручності

Олександр Никифорчак. Ми та ми: перемога зручності

Комфортно та приємно, вмостившись в улюбленому кріслі, слухати чудову музику.

Зрештою, не лише це. Багато справ, не лише приємних, але й корисних, можна зробити, сидячи в улюбленому шкіряному (чи з замінника) “другові” біля комп’ютера. Ми ж живемо в майбутньому, що наступило, Матриця непомітно перемогла, а ми і не помітили. Ця перемога (її ще можна назвати “перемогою зручності) зробила нам чудовий подарунок: багато справ, що колись вимагали тривалого часу (а інколи ще й поїздки), зараз можна залагодити, в тому таки кріслі за декілька хвилин буквально. От про це і буде наша сьогоднішня розмова.

До кращого ми звикаємо швидко, до того, що ще вчора було звичним, при появі зручнішого “аналога” повертатись не бажаємо. Комфорт – наше все. Щоб тепло, сухо та не дуло. І не лише. Продовжуючи розповідь про моє (якщо комусь мій досвід стане в пригоді, то це буде чудово, тому і пишу) буття в сьогоднішньому майбутньому, треба висвітлити й вигоди, а не лише дещо негативні моменти його, як то було в попередньому на цю тему:

Олександр Никифорчак. Ми та ми: милий серцю некомфорт

Людська пам’ять має цікаву особливість: погане забувається, хороше залишається. І небо було блакитніше, і Сонце тепліше, і ми були “суперовіші”… Поностальгувати можна, а от повернути ті часи. Хочеться?

Особисто в мене, при згадці візиту у відділення Ощадбанку чи Укрпошти для сплати комунальних платежів, починається легка паніка та “мурашки” влаштовують перегони. І я з полегшенням згадую: комуналку сплатити можна онлайн комп’ютером, всі “газ” та “енерго” контори мають сайти з особистими кабінетами споживачів, де зручно ще й відстежувувати платежі, стан рахунку та передати покази лічильників. Цим “одкровенням” я Америки не відкрив, звісно, але буваючи на пошті чи в банку, я частенько бачу черги любителів “гострих відчуттів”, пітніючих в чергах та терпляче (не дуже) очікуючих завершення набору даних квитанції касиром.

Не лише комуналку, чи не всі платежі можна провести без відвідування банку. Тут, думаю, прогрес таки відчутний: інтернет-магазини непогано додають роботи кур’єрським службам – сплачувати кредитками покупки навчились добряче.

Ще такий нюанс з кредитками. Дуже часто при поїздках куди б не було, а особливо на відпочинок, поставала проблема зберігання та убезпечення грошей. Наразі ця проблема зникла: гроші на кредитній карті – то не об’ємна “калитка” паперових та металевих.

Якщо мова зайшла про відпустку. Щоб відпочивати на морі (горах, курортах…), туди треба, насамперед, дістатись. А вокзали чи аеропорти не у всіх в сусідньому кварталі. Буває, ці каси добряче далеченько.

У нашому теперішньому майбутньому це питання легко вирішується: це і термінали банків, і ті ж таки сайти перевізників. Квитки купуються біля того таки комп’ютера, розмістившись комфортно в тому таки кріслі. Ба більше, відомість про наявність квитків на потрібну дату (бонусом можливість обирати місця до вподоби) на екрані “представника Матриці”, без потреби кудись їхати за проїзним документом та з тремтячим серцем чекати “вироку” касира. А вмовляти провідника, якщо квиточків дістати не вдалось? Як згадується, з захватом про минуле?

Сам відпочинок можна планувати заздалегідь, бронювати готелі, екскурсії, навіть столики ресторанів. Чи не всі ці заклади мають інтернет-сайти. Чи приємніше спілкуватись з пікетниками на вокзалі “квартира у моря”?

Елемент несподіванки та сюрпризу при всіх оцих “комп’ютерних вигодах” зникає, звісно, але чи краща така несподіванка, як поїзд, що їде без тебе, чи “курник-духовка”, бо комфортного житла немає в межах доступу?

Та й сам квиток матеріально не потрібен – досить показати провіднику QR-код його.

Це, звісно, не все, лише деякі аспекти мого майбутнього, яке непомітно замінило минуле, ставши сьогоденням. А чи перемогла зручність милий нашому серцю некомфорт з минулого – судіть самі.

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)