Олександр Никифорчак. Легенда про дракона

Олександр Никифорчак. Легенда про дракона

А у нас знову дощ. У всякому разі – під час написання цього блогу. Тому, знову красива музика, захоплива мандрівка нашим віртуальним зоопарком, а робота – трішки зачекає.

Сьогодні запрошую на полювання (віртуальне, знову таки) на дракона. Чи динозавра? Втім, як бажаєте, так і зовіть, ця тварина таки чимось схожа на одного, а іншого (припускають) мала предком.

Наш віртуальний зоопарк тим і чудовий, що обмежень, ні в просторі, ні в об’єктах для спостереження, не має абсолютно. Нас, як і минулого разу, кличуть джунглі, мандрівка починається з екзотичних країв, з Індонезії.

Олександр Никифорчак. Райське диво та безвинні злодюжки

Потрапити сюди, в край тисячі островів та батьківщину прянощів, європейці мріяли давно, адже в Середньовіччя прянощі цінувались на вагу золота. Це була довга дорога, що в просторовому, що часовому відношенні. Врешті шлях сюди було відкрито і хазяями-колонізаторами тут стали голландці.

Жменька колонізаторів не могла одразу опанувати незліченні острови (за сучасними, але досі неповними, даними Індонезія налічує їх близько 1740), вкриті густими джунглями, населеними чудернацькими тваринами. А тубільці з тієї чи іншої причини жахали прибульців про небачених страшних тварин. Багато з цього було вигадкою, але й багато розповідей мало реальну основу.

Одним з таких напівміфів була розповідь про дракона, що живе в хащах острова Флорес (названо так португальськими мореплавцями за буйство флори), який за раз може з’їсти бика, до того ще й з отруйним укусом. Фільм жахів того часу, не інакше.

Довго її вважали такою собі страшилкою для колонізаторів, могутніх у містах, під охороною фортечних мурів та кораблів, безпомічних у джунглях, але казка виявилась реальністю.

Це комодський варан, або як його називають американці (і не тільки – любов до звучних назв та імен притаманна людям – комодський дракон). І дійсно, хоч все не так і жахливо, але легенди мають під собою міцну основу. Комодський варан дійсно наразі найбільша ящірка в світі, хоча понад 3 метри плазуни зустрічаються рідко, але, погодьтесь, зустріти таку “Годзіллу” в “темному провулку” – приємного мало. Їх відносять до потенційно небезпечних для людини тварин, займають третє, бронзове, місце після акул та крокодилів.

Комодські варани отруйні, можна сказати – подвійно отруйні. Їх отруйні залози на нижній щелепі виробляють отруту, яка разом зі слиною – смертоносним коктейлем з вірусів та хвороботворних бактерій – роблять варана (як кажуть легенди тубільців) справжнім “демоном смерті”. Йому вистачить сил, щоб ударом хвоста вбити коня, але часто цього й не потрібно. Досить одного укусу. Потім час зробить своє – за два тижні олень чи буйвол (рана не гоїться, тварина слабшає), знеможені дією отрути та слини, падають з ніг. Комодські варани весь цей час ідуть назирці за чимдалі слабнучою твариною, очікуючи свого моменту, невідступно й невмолимо.

Весь цей трагізм та містичність стали приводом для ще одного міфу, про історію відкриття комодського дракона європейцями. Ця історія стала ледь не хрестоматійною, своєрідною візитівкою тварини, в її правдивості не сумніваються, але вона – суцільна вигадка.

Нагадаю коротко: один голландський пілот Ван Дейк (ще звуть Ван Боссе, Ван Хенсброк – варіанти) 1901 (1910, 1911 – дата теж різниться) при перельоті з Яви потерпів аварію свого літака та прожив біля двох місяців на острові Комодо в оточенні жахливих драконів, ледь не збожеволівши. Врятувавшись, він розповів про гігантських плазунів, ставши їх першовідкривачем.

Щоб довго не говорити, лише одного аргументу досить – на той час літаки політ в сотню кілометрів вважали рекордом, а про 700 кілометрів відстані від Яви до Комодо – навіть в теорії був неможливий.

З правди в цій легенді лише ім’я – Ван Хенсброк. Це був лейтенант голландської армії, чиновник на острові Флорес. На прохання директора ботанічного саду та зоологічного музею на острові Ява Пітера Антоніса Оуенса (розповіді про дракона для якого знайти чудовисько стало “ідеєю фікс”) він здійснив поїздку на Комодо, результатом стала фотографія та шкіра 2,2 метрового плазуна. Міф став реальністю.

Невдовзі сам Оуенс здійснив мандрівку на Комодо. Успішну: впіймано було два дорослих (щоправда, реальні розміри 2,35 та 2,9 метра трішки “не дотягували” до 7-9 метрів з розповідей тубільців) та двох молодих варанчиків (нічогенькі “малючки” під метр), фотознімки в природніх умовах. Зробивши науковий опис тварини, Пітер Оуенс здійснив свою мрію – став першовідкривачем нового, досі невідомого науці, виду – комодського варана, жахливого демона легенд тубільців.

Отакі реальні факти.

А містично-драматична легенда про льотчика серед драконів, крім непереборно-постійного потягу людини до велично-таємничого, мала крім всього іншого в основі банальну помилку перекладу. “Пілот” англійською – то не лише льотчик, а й стерновий, лоцман, вожак, провідник, першопроходець загалом. Ван Хенсброк підходить, хоча він не льотчик, а військовий, фактично перший європеєць, що бачив комодського дракона.

Ще одна красива легенда. Американець Дуглас Барнем 1926 року здійснив експедицію на Комодо, з його легкої руки закріпилась інша назва плазуна – комодський дракон. Це факт. А от краса тут – він варанів у своїй книзі звав ще “Королями Комодо”, це сподобалось творцю іншої легенди – фільму “Кінг-Конг”, він назвав свого монстра співзвучно – “Король Конго”.

Маємо своїх “драконів” в Україні й ми. Щоправда, не таких величезних та смертоносних, як комодські. Та, думаю, це й на краще – жахи краще дивитись по телевізору, а не бути їх персонажем. На фото представлено монету з українським “драконом” – ящіркою, символом пустелі в Україні. Пустеля й Україна не сумісні ніби, але факт: в Херсонській області, для збереження реліктової, притаманної лише їй, флори та фауни, 2010 створено Національний природний парк “Олешківські піски”. А в 2015 Національним банком України на його честь було випущено ювілейну монету.

Така була сьогоднішня наша мандрівка нашим віртуальним зоопарком. Новий візит – незабаром, адже чудес та дивовижних тварин у світі багато. І це – чудово!

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)