Олександр Никифорчак. Коди да Вінчі наших кишень

Олександр Никифорчак. Коди да Вінчі наших кишень

Професор Роберт Ленгдон, герой фільму “Код да Вінчі”, розшифровуючи закодовані загадки, шукав розгадку таємниці.

Коди ці були, по суті, у всіх на виду: картини в музеях, орнаменти будівель та пам’ятники приховували таємницю, але її не бачили. Потрібно було лише подивитись з іншого ракурсу, змінити кут зору. Люди просто звикли до цих кодів, які завжди були перед очима – тільки погляд був “замилений” звичністю. І ще – не завжди все насправді таке, як виглядає, не завжди все є таким, яким ми звикли вважати.

Багато в світі таємниць та несподіваних нових граней того, на чому ми навіть погляд не зупиняємо – бо звичне. Та загадки ховаються скрізь. Навіть у наших кишенях. Щодня. Назвемо їх “кодами да Вінчі наших кишень”, або звично – монетами.

Про саме походження терміну “монета” було тут:

Олександр Никифорчак. Багатогранна буденність та поради в кишені

Назвати можемо, тільки це … не монети. Ми звикли їх так звати, але це не так. Якщо розібратись, то це, в принципі, не правильно.

Проведемо дослід. Візьміть “копієчку”, покрутіть між пальцями – щоб просто роздивитись обі її сторони. Як зручніше? Правильно, навколо горизонтальної осі кружальця.

А тепер покрутіть медаль (не у всіх вона є, щоправда, досить просто уявити це “вертіння”) з тією ж метою. Як зручніше? Правильно, навколо вертикальної осі.

А щоб це “вертіння” було (навколо горизонталі) правильним, у монет співвідношення сторін під кутом 180 градусів, тоді весь час ми бачитимемо верх зверху, якою би стороною не повернули. В українських же “копійочок” через раз зображення буде “догори дригом”. Не тільки в українських, ще багато країн мають таку “неправильність”, таке співвідношення сторін і зветься в науці про монети “медальним”, а коли на 180 градусів (верх однієї сторони є низом іншої) – “монетним”.

На фото 1 бразильський реал (не футбольний клуб, а грошова одиниця Бразилії так зветься) 2002 та 1 уругвайський песо 2012 з броненосцем.

Ця “неправильність” прижилась, усталилась, в багатьох країнах (і в Україні) стала традиційною, але не називати ж предмет грошового обігу “медаль”? Тому монета – звично, хоч часто не правильно, а медаль – правильно термінологічно, але не звично. Тим більше, що є справжні медалі – нагороди. Вони кріпляться до стрічки чи колодки, співвідношення тому їх сторін – виправдане і зручне. А що карбували (і карбують) і монети, і медалі в одних і тих же місцях, не звертаючи уваги як там сторони співвідносяться, і стало першопричиною помилки, яка вкорінилась, стала подекуди традицією, яку й викорінювати не варто, та й пізно.

Попри всю нашу сучасність бажання перекласти на когось чи на щось відповідальність та забобонність ми не втратили. Часто монетки підкидаємо: “орел-рішка”. Як не дивно, але правильне (бажане для нас) рішення ми присвоюємо правильній стороні монети – “орлу”, головне – головному.

Але в повсякденності для нас головною не та сторона виступає. Дайте відповідь на просте запитання: де в монети “лице”, а де зворот, у звичайнісінької гривні металевої? Не помилюсь, якщо спрогнозую відповідь: більшість вкаже лицьовою стороною ту, де князь Володимир. Ну звісно – вона ж красивіша, як і в випадку з іншою монетою на фото 2 – там теж картинка красива (я спеціально так підібрав). І це буде абсолютно не правильно.

На монеті лицьовою стороною (її звуть аверсом) є та, де вказано емітента (від імені кого карбується монета, держава обігу монети), а зворотна (її звуть реверсом) – плід фантазії та художнього бачення поставленого завдання (монета може карбуватись на честь події чи особи, чи просто – звичайна обігова) дизайнера монети.

Аверс-лице монети-”орел” не потребує зайвих деталей та прикрас, він собою втілює державу. Реверс-зворот-”рішка” може бути як аскетично-скупою, з необхідним мінімумом написів та зображень, так і справжнім витвором мистецтва.

На фото 2 аверси монет справа, реверси – зліва. Хоч індіанець (25 центів 2012 Канади “вождь Текумсе”) та князь Володимир “красунчики”…

Ще питання задам: де (аверс-реверс?) зазначається найголовніший атрибут монети – її номінал? Вважаєте, що раз це найголовніша ознака монети, то на головній стороні – аверсі? Аж ніяк, хоч там, хоч там, залежить лише від дизайнера монети, головний критерій – органічне поєднання деталей зображень та написів. Дуже часто в багатьох країнах номінал не зазначають взагалі, причина – і неписемність населення, і переконання, що досить різниці в металі, формі та розмірах монет різних номіналів, і те, що різні номінали мають власні назви.

Є ще й третя сторона монети. Але як, виявляється, все складно, часто те, як є насправді – зовсім не так, як ми звикли, навіть з такою простою, буденною та звичною річчю, як монетка з кишені. Хоча буває, коли все зовсім просто та очевидно, тільки чи це краще? Нас чекають нові коди да Вінчі наших кишень, прості рішення іноді складних проблем (та в що вони виллються), тоді й про цю третю сторону монети поговоримо. Згодом, у котромусь наступному блозі.

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)