Олександр Никифорчак. Казка про принцесу, Сіам та слонів

Олександр Никифорчак. Казка про принцесу, Сіам та слонів

Екзотичні монети розповідають дивовижні історії. Казки. Про принців та принцес, їх неземне кохання, підступних красунь та білих слонів. Чудові казки! І що найголовніше – все це правда, історичний факт. В житті так не буває просто тому, що неймовірно. Але було…

Білих слонів міг мати лише король Таїланду, вірніше Сіаму в контексті нашої розповіді. Про них піклувались, вшановували, віддавали релігійні почесті. Вони були та досі є символом країни, зображались на її гербі. Величні та розумні істоти, втілення бога мудрості Ганеша, якому батько, бог Шива, замість відірваної в гніві причепив голову слона. Прості люди могли їх бачити лише під час урочистих і найважливіших церемоній. Як от весілля чи народження принца. Звичайна доля звичайних білих слонів.

1 Baht 1901-1907 короля Рами V, батька принца Чакрабона. Фото та монети автора

Дівчинка з багатодітної сім’ї голови Луцького обласного суду рано втратила батька, а в 17 і матір. Навчалась в престижній Фундуклеївській жіночій гімназії міста Києва. Далі курси медсестер. Російсько-японська війна 1904-1905 року. Звичайна доля звичайної дівчини того часу.

Королі Сіаму традиційно відправляли синів на навчання за кордон. Здобувши освіту, ті повертались додому, займали “тепленьке” місце при дворі чи в уряді та чекали сходження на престол. В порядку черги престолонаступництва, звісно. І там черги. Звичайна доля звичайного заморського принца.

1 Att (1/64 Baht) 1905 короля Рами V, тестя принцеси Катерини. Фото та монети автора

Звичайно все і банально. Доки не втрутилася Доля. І сплела дивовижний клубок з кохання та пристрастей народжених під такими далекими зорями української дівчини Катерини Десницької та сіамського принца Чакрабонґсе Буванафа (Чакрабона).

Читайте також: Олександр Никифорчак. Незвичайна доля звичайної людини: Юрій Покос

Невагомі пухнасті сніжинки нечутно сипались з неба. Вуличні ліхтарі лише тепло миготіли, не розганяючи легенькі сутінки. Музика лилась ніби нізвідки. Вальс “Літо, що не повернеться”. На київському катку “Шато-де-Фльор” яблуку впасти було ніде. Одна пара не бачила нікого навкруг, хоч увага всіх присутніх була прикута до них – чарівного поєднання екзотичного красеня-брюнета та яскраво-прекрасної білявки. Всесвіт звузився лише до очей партнера. Єдиного в світі.

Так описує зустріч та кохання з першого погляду, що спалахнуло між киянкою, подругою його сестри Галини, Катериною Весницькою та сіамського принца, що дорогою додому затримався в Києві, Костянтин Паустовський. Далі були непереборні перепони між православною й буддистом, несприйняття нерівного шлюбу королівською родиною. Але любов не бачить перешкод. Закохані побрались. Щастя можливе. Але придворним не сподобались спроби ввести новою принцесою деяких здобутків цивілізації, її звели в могилу, підсипаючи в їжу порошок з битого скла. На могилі коханої невтішний принц поставив незвичайний пам’ятник у вигляді чорного мармурового слона в короні. Отакий от “Голлівуд” від видатного киянина Костянтина Паустовського. До слова – прямого нащадка гетьмана Сагайдачного.

Прототипом Весницької була реальна людина, доля якої ще більш дивовижна, ніж романтична мелодрама Паустовського. Донька Луцького судді Катерина Десницька після курсів медсестер добилася відряджання на Далекий Схід у складі пересувного шпиталю.

Звідти повернулась нагородженою трьома орденами, в тому числі й Георгіївським хрестом. Для кавалерів цього престижного та шанованого ордену було організовано бал в Санкт-Петербурзі. Там вона і познайомилася з екзотичним красенем, що навчався в Академії Генштабу. Так, закохались. Так, то був сіамський принц Чакрабонґсе Буванаф (Чакрабон).

½ Att 1882 “Solot” короля Рами V, часи навчання принца Чакрабона. Фото та монети автора

І далі життя підтвердило – доля дасть фори поважним сценаристам та авторам любовних романів. Через негативне ставлення до такого шлюбу царя Миколи II, закохані здійснюють втечу. Влітку 1906 року, через Одесу до Стамбула. Там, у грецькій церкві Святої Трійці таємно вінчаються православна та буддист. Медовий місяць у тіні тисячолітніх пірамід в Єгипті. При дворі короля Сіаму пару не чекали.

Принцу Чакрабону було подаровано батьком королем Рамою V новозбудований палац Парускаван. Красива та роскішна клітка по суті. Народження онука короля 28 березня 1908 року лід не розтопило. Принцеса Катерина так і сприймалась чужинкою та нерівнею сіамському принцу. Раділи маленькому принцу, названому Чулою, лише бабуся, стара королева Саовабха. Та, мабуть, королівські білі слони – Катерина, щоб чимось себе зайняти та втекти від важких роздумів, багато часу проводила в королівському саду. Дивовижі екзотичної природи полонили українку. Дідусь же залишався непохитним “міцним горішком”.

Все змінила лише смерть старого короля. У 1910 році королем стає Вачпровуд, старший брат Чакрабона, під іменем Рами VI. Він офіційно визнає шлюб брата з чарівною українкою, Катерина отримує найвищий ранг та титул принцеси, а на додачу через бездітність брата Чакрабон стає спадкоємцем престолу.

1 Salung (1/4 Baht) 1917-1925 короля Рами VI, старшого брата принца. Фото та монети автора

Ще одним подарунком долі в 1911 році були відвідини з сім’єю міста дитинства Києва. Проблеми розтанули, як небачений у Сіамі сніг, є любляча родина та розкішне життя принцеси. Не життя, а казка, що в прямому, що в переносному сенсі.

Доля не роздає подарунки просто так. Вона готується боляче вдарити.

Принц Чакрабон виявився принцом по народженню, але людиною по натурі. Як зараз би сказали “криза середнього віку”. А можливо негаразди зі здоров’ям у Катерини, яка вимушена була для лікування надовго відлучатись. 15-річна принцеса Чаваліт, родичка принца запала йому в душу, весела та граційна, як статуетка. Причина смерті Чакрабона.

Принц спробував сховатись за традиції королівського двору, там було частим багатожонство. Закликав змиритись з долею та суперницею. Катерина була непохитною. У 1919 році вона покидає Бангкок та переїздить до Шанхая, відмовившись від величезних відступних, погодившись на скромну суму утримання. В Шанхаї, як медсестра по лінії Червоного Хреста опікується біженцями з Росії.

А Чакрабон щасливим з юною спокусницею не став. На її прохання і щоб не здатись старцем, бувши хворим на грип та з високою температурою, вийшов на палубу королівської яхти постояти з нею. Вітер та дощ довершили справу. Від запалення легень він помирає. В 37 років.

Катерина приїхала на похорони, хоч покійний заповів все синові та Чаваліт. Король Рама VI знову проявив прихильність до іноземки, як і з визнанням шлюбу в найважчі часи, наказав майно розділити на трьох. Хоч, для Катерини це було не важливо. Цей своєрідний підкуп мав підсолодити гірку пігулку – її син, як спадкоємець, мав залишатись в Бангкоку, Катерина поверталась у Шанхай. Але подальша її доля не склалась: з другим чоловіком-американцем теж розлучилась. Померла від серцевого нападу в Парижі, де жила потім у родині брата, у 1964 році. Похована на православному кладовищі.

Розлучення з батьком принц Чула так і не зміг пробачити матері, хоч до кінця життя вони зберігали теплі стосунки. В листуванні Катерина тепло писала про померлого принца, як могла пояснювала його вимушене сирітство. І королем стати Чулі теж не судилось через політичні обставини. Вивчився в Кембріджському університеті, де зацікавився мотоспортом та став виступати як професійний гонщик. Став істориком. А його дочка Наріза, часто гостюючи в Таїланді, жила в заміському будинку дідуся та бабусі. Скрині зі старими паперами зацікавили її та надихнули до написання документальну повість про такі незвичайні стосунки її дідуся та бабусі “Катя й принц Сіаму”.

1 Att (2 Solos – 1/64 Baht) 1874 короля Рами V, монети були в обігу під час всього правління, незалежно від дати карбування. Фото та монети автора

Як бачимо, життя то дивна штука. Зигзаги долі непередбачувані та неймовірні. В житті є місце казці. Чудовій і неймовірно красивій казці. Але в житті казки часто не мають щасливого кінця. Дуже часто. Дивовижні долі людей: український доброволець південноафриканської війни, українська принцеса, а ще – український поміщик, нащадок запорозьких козаків був генерал-губернатором провінції в Абісинії (Ефіопія зараз) на початку 20 століття. Але про це – наступного разу.