Олександр Федорович Ланжерон указом імператора Олександра I був призначений градоначальником Одеси та генерал-губернатором Новоросії. І хоча на посаді одеського градоначальника Ланжерон пробув усього п’ять років, він на все життя полюбив це місто, жив тут і заповів поховати своє тіло у цій землі. Останню волю графа виконали – у 1831 році його тлінки переправили з Петербурга, де він помер від холери, і поховали в римо-католицькому соборі Успіння Богородиці в Одесі.

Життя цієї людини цікаве та незвичайне, а особливо його військова кар’єра – 10 років прослужив у французькій армії, 40 – в армії Російської імперії, на його долю випало чимало баталій не тільки на війні, але й із жінками. Любив погуляти, розповісти веселу історію, сам частенько ставав персонажем кумедних ситуацій. За це одесити полюбили графа.

Народився Олександр Федорович (справжнє ім’я Луї Олександр Андро де Ланжерон) 24 січня 1763 року в Парижі. З дитинства марив військовою службою. Брав участь у війні за незалежність США. Після повернення до Франції його кар’єра швидко пішла вгору. Але Французька революція 1789 року перевернула життя молодого офіцера. Не змирившись із радикальними діями революціонерів, він одразу подався до Російської імперії. У 1790 році в лавах російської армії воював проти Швеції. Наприкінці того ж року вже бився проти турків у Причорномор’ї, де разом із герцогом Рішельє відзначився при взятті Ізмаїла. За відвагу був нагороджений золотою шпагою.

Відтоді Ланжерон був активним учасником бойових дій. Хоробрий солдат, істинний полководець, а ще літератор. Хоча про це дізналися лише через 50 років після його смерти. Це також було його заповітом. Мемуари Олександра Федоровича стали справжнім відкриттям для европейських істориків.

Як одеський градоначальник Ланжерон втілив у життя міста чимало нововведень. Одним із таких стало запровадження порто-франко – порт, що користується правом безмитного ввезення та вивозу товарів або має сприятливі митні правила. Олександр Федорович налагодив випуск першої міської газети “Мессаже де ля Русі мерідіональ”. За його сприяння було відкрито заклад мінеральних вод у міському саду, закладено ботанічний сад, продовжилося озеленення міста, розпочате ще братами Де Рібас, і було покладено початок ансамблю Приморського бульвару. Але найвизначнішим досягненням Ланжерона як градоначальника Одеси було відкриття в 1817 році Рішельєвського ліцею – закритого навчального закладу вищого типу в Російській імперії, названого на честь колишнього новоросійського генерал-губернатора Армана Емманюеля дю Плессі де Рішельє. Цей навчальний заклад був другим по значимості в імперії після Царськосільського, а згодом став підвалиною для заснування Одеського університету.

За Ланжерона чисельність мешканців Одеси стрімко зростала, зокрема внаслідок стрімкого напливу емігрантів із його рідної Франції – здебільшого медиків, освітян, ремісників, виноградарів, обслуги.

Сам же граф був людиною простодушною, дотепною і порядною. У пам’яті сучасників Ланжерона збереглася одна історія. Коли Олександр Федорович прибув до Одеси, то відразу призначив зустріч із торговою елітою, щоби налагодити ділові контакти. Завжди пунктуальний граф поклав біля себе золотий годинник, але важка портьєра раптово закрила вікно і в кімнаті стало темно. Коли її підняли – на столі дзиґарика вже не було. Спантеличений Ланжерон, ще мало знаючи про славетне південне місто, спокійно сказав:

– Гадаю, хтось із вас зробив помилку. Зараз ми знову опустимо портьєру, а коли знову піднімемо її, переконаний, годинник буде на місці.

Портьєру опустили, а коли світло пролилося в кімнату, то мало того, що дзиґарик так і не з’явився, а ще й зник масивний срібний канделябр. Робити було нічого, Ланжерон тільки розсіяно посміхнувся.

У 1820-му граф пішов у відставку, але з Одеси не поїхав і залишився жити тут. Він потрапив у немилість до царя Олександра І через свою причетність до масонства – Ланжерон створив і очолив одеські ложі “Понт Евксинський” та “Три царства природи”. Але з приходом до влади Миколи І Ланжерон знову опинився у фаворі. Він встиг взяти участь в російсько-турецькій війні 1828-1829 років, але вже за два роки помер від холери в Петербурзі, яка тоді забрала життя близько 200 тисяч людей.

Могила графа Ланжерона в Одесі, на жаль, не збереглася – за радянської влади її було сплюндровано, залишилася тільки надмогильна дошка. Однак про видатного француза нагадує його будинок із гарматами біля входу, вулиця Ланжеронівська, арка Ланжерона і пляж його імені – один із найпопулярніших в Одесі.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram