Загальновідомо, що перший у світі повітряний таран здійснив Петро Нестеров на самому початку Першої світової війни в 1914 році. Сталося це неподалік західноукраїнського міста Жовква, і сам Нестеров під час цього загинув. Менш відомим є другий повітряний таран, героєм якого став уродженець України Олександр Козаков. На відміну від Нестерова, йому пощастило вижити.

Олександр Олександрович Козаков народився у дворянській родині в Херсонській губернії 14 січня 1889 року. Зважаючи на прізвище, яке навіть у російських офіційних документах писали через “о” (“Козаков” – не “Казаков”), можна припустити про належність його пращурів до українського козацтва. Військову кар’єру Олександр обрав із дитинства. Закінчив кадетський корпус у Воронежі та кавалерійське училище в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Відповідно, службу почав у кавалерії – 12-му уланському Білгородському полку, який перебував у складі Київського військового округу й дислокувався в Проскурові на Поділлі (сучасний Хмельницький).

Олександр Козаков
Олександр Козаков, осінь 1917 року
Олександр Козаков
Козаков Олександр Олександрович

1914 року Козаков закінчив курс військової авіаційної школи в Гатчині під Петроградом, діставши звання військового льотчика. Після початку Першої світової війни був направлений у чині поручика до 4-го корпусного авіазагону 1-ї армії Північно-Західного фронту, який діяв на території Польщі.

Літати Козакову довелося на легкому моноплані французької розробки Morane-Saulnier G, який у Російській імперії називали “Моран Ж” або скорочено “Морже”. Потужність двигуна такого аероплана становила лише 60-80 кінських сил, а крейсерська швидкість не досягала й 100 км/год. Жодного озброєння літак не мав, тож Козаков спробував хоч якось удосконалити його на випадок зустрічі з противником у повітрі. Він обладнав “Моран” сталевим тросом із чотирилапим якорем – так званою “кішкою”. Розрахунок полягав у тому, щоб, пролітаючи над ворожим аеропланом, зачепити його “кішкою” за крило або фюзеляж, після чого відчепити або відрізати трос. За іншою версією, до “кішки” ще й прикріплювали вибухівку – піроксилінову шашку. Від отриманих пошкоджень літак противника мав би зазнати катастрофи.

Олександр Козаков у кабіні свого “Морана Ж” початок 1915 року
Олександр Козаков (у центрі) біля свого “Морана”, початок 1915 року. Механік ліворуч тримає металеву “кішку”

Зрозуміло, що втілення в життя такого ризикованого плану залежало не лише від надзвичайної вправності й сміливості пілота, але й від сприятливого збігу обставин.

31 березня 1915 року Олександр Козаков під час бойового вильоту перехопив німецький біплан “Альбатрос”, який здійснював розвідку й бомбардування. Він наздогнав противника та зайняв позицію над ним, щоб зачепити “кішкою”. Але якір застряг під фюзеляжем “Морана”. Тоді Козаков ударив “Альбатрос” колесами і гвинтом – знаючи, що у випадку з Нестеровим аналогічні дії призвели до катастрофи обох літаків. Однак доля була прихильною до Олександра. Він влучив точно у верхнє крило “Альбатроса”, і той впав на землю неподалік села Воля-Шидловська (нині Млавського повіту Мазовецького воєводства Польщі). Сам Козаков на пошкодженому “Морані” зумів здійснити посадку.

Повітряний таран Козакова 31 березня 1915 року
Олександр Козаков
Олександр Козаков у однострої Королівських повітряних сил Великої Британії, весна 1919 року

Ось як він розповідав про свій таран:

“Що було робити? Два фронти, сорок тисяч очей дивляться на нас (із окопів). Піти, не зробивши нічого, перебуваючи в кількох метрах від противника, ганьба... Клята "кішка" зачепилася та теліпається під днищем літака... Тоді я вирів ударити "Альбатрос" колесами по його поверхні. Не довго роздумував, дав кермо вниз... Щось сіпнуло, штовхнуло, засвистіло, у лікоть вдарив шматок крила мого "Морана". "Альбатрос" нахилився спочатку на один бік, відтак склав крила й полетів каменем униз... Я вимкнув мотор – однієї лопаті в моєму гвинті не було. Почав планувати, втративши орієнтування, і лише за розривами шрапнелі здогадався, де російський фронт. Сідав, парашутуячи, але на землі перевернувся. Виявляється, удар колесами був настільки сильний, що шасі було ввігнане під крила”.

Безпосередній командир Козакова – начальник 4-го корпусного авіазагону поручик Павло Якоба-Швілі – у своєму рапорті змалював подію так:

“Німецький аероплан повертався з боку Гродиска через Жирадов, і пролітаючи над аеродромом поблизу села Гузов, кинув три бомби, очевидно прагнучи потрапити в наш змійковий аеростат. Водночас поручик Козаков, перебуваючи в повітрі, помітив його. Маючи при собі своє приладдя з якорем для зачеплення аеропланів, поручик Козаков розпустив його й почав рух на німецький аероплан, наганяючи його ззаду. Поручик Козаков бачив, що спостерігач німецького аероплану повернув обличчя до його аероплану й почав стріляти. Якір не зачепив, і поручик Козаков налетів на поверхню німецького аероплана, вимкнувши в момент удару мотор. Від удару у поручика Козакова зламався гвинт та задній край правого крила, після чого апарат ковзнув з німецького аероплана й почав падати, і далі, вирівнявшись, поручик Козаков опустився поблизу аероплана в селі Гузов.”.

10 серпня 1915 року Олександр Козаков був нагороджений Георгіївською зброєю. У наказі йшлося (дата 18 березня вказана за старим стилем):

“За доблесний подвиг 18 березня 1915 року, який полягав у тому, що за власним почином злетів поблизу села Гузов на своєму апараті, погнався за германським аеропланом, що проводив розвідку в нашому тилу та кидав бомби в Гузівський аеродром, наздогнав його неподалік обійстя Воля-Шидловська й хоча не встиг перекинути ворога особливим якорем, збив його, за явної небезпеки для власного життя, ударом свого апарата по поверхні ворожого, унаслідок чого було ворог припинив вести розвідку й кидати бомби”.
Олександр Козаков біля свого винищувача “Ньюпор”, літо 1916 року
Олександр Козаков
Олександр Козаков біля свого винищувача “Ньюпор”, літо 1916 року

Таран відкрив лік повітряним перемогам Козакова. До листопада 1917 року він збив, за різними даними, від 17 до 32 німецьких й австро-угорських літаків, завдяки чому вважається найрезультативнішим пілотом-винищувачем в історії Російської імперії та Російської республіки. В одному з боїв дістав поранення чотирма кулями в руку. Дослужився до чину підполковника, був нагороджений багатьма орденами, зокрема Святого Георгія IV ступеня. Більшість своїх повітряних перемог Козаков здобув у небі України, де в 1917 році командував 1-ю бойовою авіагрупою Південно-Західного фронту.

Уламки винищувача “Сопвіч Снайп”, на якому загинув Олександр Козаков 1 серпня 1919 року

До більшовицького перевороту Олександр Козаков поставився негативно. У червні 1918-го виїхав до Мурманська, зайнятого британськими військами, і вступив до лав Королівських повітряних сил Великої Британії. Спочатку як лейтенант, та невдовзі дослужився до майора, був удостоєний орденів від британського й французького урядів. Командував 1-м Слов’яно-Британським авіаційним загоном, який підтримував дії білогвардійських сил – Північної армії генерала Євгенія Міллера.

Могила Олександра Козакова. Сучасний вигляд

Життя Олександра Козакова обірвалося 1 серпня 1919 року в авіаційній катастрофі. Його винищувач “Сопвіч Снайп” розбився одразу після злету з аеродрому поблизу села Березник (нині Виноградовського муніципального району Архангельської області РФ). Існують три основні версії – технічна несправність, помилка в керуванні або самогубство пілота, який зневірився в перемозі “білих” над “червоними”.

Насамкінець зазначимо, що практично в усіх сучасних російських публікаціях стверджується, буцімто за весь час Першої світової війни крім Нестерова і Козакова повітряні тарани не застосовував більше ніхто. Але це зовсім не так. Сьогодні відомі ще близько 20 таких випадків, які трапилися на Західному й Італійському фронтах протягом 1916-1918 років. Однак унікальність подвигу Олександра Козакова полягає в тому, що він став не тільки виконавцем першого в історії вдалого повітряного тарану, але й взагалі єдиним льотчиком Першої світової війни, який цілеспрямовано протаранив ворожий літак і вижив при цьому.

Для порівняння: за роки Другої світової війни зафіксовано близько 900 повітряних таранів, причому до 600 з них здійснили радянські льотчики. Але це вже зовсім інша історія.

Брати Розумовські та осінь Гетьманщини

Євграф Крутень – славетний ас Першої світової війни

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]