Олександр Коваленко
Релігієзнавець

Олександр Коваленко. Як Кирило мишку народив

Олександр Коваленко. Як Кирило мишку народив. Фото: АР

Напередодні 15 жовтня увесь світ в чергове завмер у передчутті Апокаліпсису. І хоча цього разу з Москви чотирма його вершниками погрожував не Вова, а Кирил, від цього Берліну і Парижу, Відню та Вашингтону було не менш страшно.

Не хвилювалися лише у Константинополі та Києві. Там знали, що всі ці традиційні “апокаліптичні” погрози РПЦ православним християнам усього світу та  Вселенському Патріархату “карами небесними” – це лише чергові московські “паперові тигри” і спокійно та велично святкували Покрову Пресвятої Богородиці.

Не кажу вже про те, що в обох столицях це свято мало й відчутний військовий, оборонний присмак. Колись цього дня греки здолали Русь, обернувши її князів на християн, а на Русі-Україні це свято традиційно є апофеозом протистоянню орді  зі Сходу.

І ось сталося! Московський синод вдруге(!) оголосив про припинення свого євхаристичного спілкування із Вселенським Патріархатом.

Олександр Коваленко. Москва іде у розкол

“Прийняття в спілкування розкольників та підданого анафемі в іншій Помісній Церкві особі з усіма рукопокладеними ними “єпископами “і” кліриками”, посягання на чужі канонічні території, спроба відректися від власних історичних рішень і зобов’язань, – все це виводить Константинопольський Патріархат за межі канонічного поля і, до великої нашої скорботи, унеможливлює для нас продовження євхаристійного спілкування з його ієрархами, духовенством і мирянами”.

Але це вже всім було відомо, не становило ніякої таємниці. Єдина приємна для Києва новина полягала у тому, що сталася така довгоочікувана з усіх боків подія саме через нас, через українців. Таким чином наш статус та інформаційна впізнаваність у світі піднімалася до гімалайських вершин!

І знову, та скільки можна (?!), Москва товче свою болотну воду у ступі:

“Відтепер і надалі до відмови Константинопольського Патріархату від прийнятих ним антиканонічних рішень для всіх священнослужителів Російської Православної Церкви неможливо співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви, а для мирян – участь в Таїнствах, що здійснюються в її храмах”…

Безумовно, дехто з нас скаже, що ці чудові слова можна слухати вічно. Вони тим більше надихають, що сказані не у Києві чи Константинополі, не  українськими “хвашистами”,чи  тепер вже “вселенськими розкольниками”, а самими ж схизматиками московськими! Що не кажіть, а приємно дивитися, як засуджений до вищої міри покарання власними руками риє собі могилу.

Єдина новизна, із кулуарів цього зібрання схизматів, полягала у тому, що вони збираються підняти статус Петра Порошенка до історичного, відомого всьому світу статусу Льва Толстого. Ввійти до світової історії нарівні із такими історичними особами як Толстой, Мазепа, Філарет – це дорогого коштує! Вітаємо Петра Олексійовича з такими намірами відомого протоієрея РПЦ Всеволода Чапліна.

Залишається лише додати, що відбувалася цього разу уся ця трагікомедія у … Мінську. Де бацько як міг втирав соплі Кирилу:

“Повинен вас запевнити, як би не складалася ситуація, ми будемо робити все, щоб у мирній і спокійній Білорусі не було ніколи антагоністичних зіткнень не тільки релігій, але, боронь Боже, між нами, православними”.

Ну і Вові не забарився  із посланням:

“Будемо робити все для того, щоб ми зміцнювалися, – і наша держава, і наш народ, – в цій православній вірі. Тому я сказав: розкол – це не про нас. І ми зробимо все для того, щоб зберегти нашу єдність”.