11 вересня день пам’яті страти Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Відбулася ця подія 32 року після Різдва Христового. Пам’ять про Іоанна Хрестителя займає у східній традиції особливе місце. Він єдиний з усіх святих після Богородиці, що має своє свято Зачаття і Різдва. У Євангелії є слова Христа про нього: “Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя” .

Про його мученицьку смерть детально розповідає Євангелії від Марка. У царя Ірод  Антипа, що був правителем Галілеї у ті часи, за дружину була дочка аравійського царя Арефи. Ірод покинув її та втішався із Іродіадою, дружиною свого рідного брата. Іоанн Предтеча неодноразово викривав це неподобство. Цар змушений був зносити такі його ескапади, бо шанував Іоанна як пророка та головне – боявся народного гніву у випадку публічного прояву свого нешанобливого ставлення до Хрестителя.

У день свого народження Ірод влаштував пишний бенкет, на якому перед гостями танцювала красуня Соломія, дочка Іродіади. Вона так добре танцювала, що вразила і шокувала своїми танцями присутніх гостей, чим догодила Іроду. У нагороду дівчині він поклявся перед гостями дати їй все, чого б вона не попросила. Соломія підійшла до матері за порадою. Іродіада, що ненавиділа Хрестителя, підказала дочці попросити у царя голову Іоанна. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого та народного за вбивство пророка, але слово царя не горобець, цар не міг порушити публічно надану ним необережну клятву.

Св. Івану Хрестителю відсікли голову та на золотій таці віддали Соломії. Іродіада, що отримала довгоочікувану нагороду, проколола язик пророка своєю шпилькою для волосся та закопала голову у відхожому місці. Але Іванна, дружина царського урядника Хузи, яка побачила це, таємно дістала святу голову пророка, поклала в посудину і поховала її на Єлеонській горі.

Тіло св. Івана Хрестителя поховали його учні. Згідно з переказами, поминати день усікновення голови Предтечі Господнього почали саме вони. Але традиція відзначення страти остаточно сформувалися у практиці єрусалимського богослужіння лише у V столітті.

Гнів Божий впав на тих, хто вбив пророка. Соломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді. Тіло її не знайшли. Аравійський цар Арефа, дочку якого зневажав Ірод, вислав свої війська проти правителя Галілеї та завдав йому поразки. Римський імператор у гніві вислав Ірода разом з Іродіадою до Іспанії, де вони й загинули.

362 року за наказом імператора Юліана Відступника легіонери розкопали могилу, де було поховано тіло Івана Хрестителя, та намагалися спалити його останки. Однак  християнам вдалося викупити у них  частину їх та переправити до Олександрії.

У 452 році голова св. Іоанна Предтечі була знайдена на Єлеонській горі під час будівництва церкви. Святиню перенесли в Емессу, а потім до Константинополя.

Близько 850 року, коли в Константинополі виникли заворушення, голова св. Івана Хрестителя була перенесена в Емессу. Пізніше, через постійні набіги сарацин, – у Коман. Там вона перебувала весь час, поки тривали іконоборчі гоніння. Після відновлення іконошанування Патріарху Ігнатію під час молитви Провидінням було вказано місце, де зберігалася голова Іоанна. Святиня була знайдена і перенесена у придворну церкву. Сьогодні реліквія зберігається на Афоні.

Цього дня всі вірні православної церкви  та греко-католики тримають суворий  піст.

Вкрадена реліквія. Вишгородська ікона Божої Матері

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram