Олександр Коваленко. Третій Спас

Олександр Коваленко. Третій Спас

29 серпня  православні відзначають Третій Спас – свято Перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Спасителя, що відбулося у 944 році. На Сході іконошанування є найхарактернішою ознакою православного богослужіння. Саме особливе ставлення до образу,  до ікони, відрізняє Східну Церкву від Західної. Серед  великої кількості іконографічних типів, що складають візантійський православний іконографічний канон, визначне місце займає Нерукотворний образ Спасителя — лик Христа просвітленого на білому полотні .

Образ Спаса Нерукотворного потужно репрезентовано у Православній Церкві іконами, стінописом, храмами, збудованими та висвяченими на його честь. Догматичний зміст образа засвідчено тим, що в іконостасах українських церков його доволі часто розміщують над царськими воротами. Зокрема, у Києві, кияни та гості міста можуть бачити його на надбрамній церкві св. Трійці та церкві Всіх святих Києво-Печерської лаври. Там ікони двох різних іконографічних типів — страждаючого і просвітленого Христа — розміщено саме над царськими вратами цих церков.

Історичною основою образа Спаса Нерукотворного став цикл так званих авгаревих сказань. Це апокрифи, що виникли у візантійсько-християнській православній  традиції. Їх сирійська частина стала легендою про листування царя Авгара, правителя Осроени зі столицею в Едесі, з Ісусом Христом.

Саме тут  у ІІ сторіччі християнство вперше отримало державне визнання. У річищі та навколо цієї події і був створений цей апокриф. За часів проповіді  Ісуса у Палестині в  Едесі правив Авгара V Укками. Він був сучасником новозавітних подій у Єрусалимі. Хворий на той час цар дізнався про здатність Ісуса зцілювати людей. Авгар увірував у Нього як у Сина Божого і написав до Спасителю листа із проханням прийти та зцілити його.

У копії листа-відповіді Ісуса Христа, що його в Едеському архиві знайшов візантійський історик Євсевій Кесарійський було сказано: “Блаженний ти, що увірував у мене, не побачивши мене… Про те, що ти написав мені, щоб я прийшов до тебе, то належить мені все, для чого я посланий сюди, здійснити й після здійснення мене буде взято до того, хто послав мене, і, коли я буду взятий (вознесений), пошлю до тебе когось з моїх учнів, щоб вилікував твою хворобу й життя тобі та усім, хто з тобою, дав”.

Вже пізніше, у V сторіччі, з’явилася легенда про те, що Ісус покликав посланця царя  до себе , умив перед ним своє обличчя, витер його полотном та наказав передати те полотно Авгару. І тоді всі побачили, що на полотні відобразився Божественний Образ Спасителя.

Цар прийняв святиню і дістав від неї зцілення. Написавши на Нерукотворному Образі слова “Христе Боже, кожен, сподіваючись на Тебе, не посоромиться”, Авгар прикрасив його і помістив у ніші над міськими воротами. Так доводилася необхідність прийняти нову релігію та апостолічне походження Едеської церкви. Таким чином поява християнства в Осроені пов’язувалася з Христом.

По тому у серпні 944 року імператор Костянтин Багрянородний (912–959) переніс Нерукотворний Образ Божий до Константинополя.

1204 року, під час четвертого Хрестового походу, коли Візантійська Імперія перетворрилася на Латинську, хрестоносці забрали із Константинополя до Риму  Нерукотворний Образ Спасителя як військовий трофей. На жаль корабель, на якому перебувала святиня, потонув у Мармуровому морі під час шторму. Відтоді реліквія вважається загубленою.

Олександр Коваленко. Як правнуки Анни Київської Римом керували

Втім, існують версія за якою Нерукотворний Образ Спасителя був переданий  до Генуї, де і зберігається донині у монастирі апостола Варфоломія.