Олександр Коваленко. Неканонічні рішення неканонічної церкви

Олександр Коваленко. Неканонічні рішення неканонічної церкви. Фото: скріншот з відео

Після сенсаційного виступу на минулому тижні митрополита Київського Онуфрія, коли він назвав речі своїми іменами, рішення Синоду УПЦ (МП), засідання якого відбулося 25 вересня, багатьох здивувало:

Олександр Коваленко. Чудо на берегах Дніпра

Хоча, нічого особливого насправді не трапилося. Синод УПЦ просто продублював рішення останнього Синоду РПЦ. Відповідно до тексту заяви, ієрархи УПЦ назвали: “діяльність “екзархів” Константинопольського Патріархату антиканонічною”. Вони заборонили єпископату УПЦ співслужити з ієрархами Вселенського Патріархату, закликавши екзархів останнього “покинути канонічну територію” УПЦ (МП). Іншими словами – єпископи УПЦ просто виконали службовий обов’язок перед своїми керівниками у Москві . І що тут почалося…

Кумедно, але виявляється у штаті “секретаріату” УПЦ немає жодного юриста! Бо неадекватність такого рішення, принаймні відносно єпископа Константинопольського Патріархату Іларіона (Рудник), є цілком очевидною. Ніякий “синод”, ніякої установи не може порушувати Конституцію України та вимагати від її громадянина покинути межі країни. А єпископ Іларіон є громадянином України.

Більше того, митрополиту Київському напевно таки “перепало на горіхи” від його московського начальства. Попри свої очевидні після такої палкої антимосковської промови плани, він побоявся зустрітися зі своїми майбутніми колегами по Константинопольському Патріархату – єпископом Іларіоном та архієпископом Даниїлом. Гадаю, цим він дуже потішив Патріарха Київського Філарета. Одним конкурентом менше на  об’єднавчому Соборі.

Утім, синоду таки довелося наступити на горло власній пісні. Як відомо, прихожани  УПЦ (МП) неодноразово масово виступали і виступають з вимогою змінити у назві їхньої церкви ненависне їм слово “українська” на “російська” православна церква. Тобто  перейменувати УПЦ на РПЦ. З цією вимогою вони неодноразово проводили хресні ходи у Києві та інших містах України. Під час цих хресних ходів вони закликали своїх ієрархів “возвратить церкви на Украине статус екзархата Русской православной церкви, а УПЦ, которая впала в “єресь украинствующих”, ликвидировать совсем”.

Однак, йдучи проти волі своїх вірних, Синод постановив, що: “законопроекти №№ 4128 (про зміну підлеглості релігійних громад), 4511 (про особливий статус релігійних організацій), 5309 (про зміну назви релігійних організацій) мають на меті юридичну ліквідацію Української Православної Церкви, шляхом її рейдерського захоплення через зміну назви, протиправне втручання в органи управління та захоплення майна (святинь, храмів та монастирів)”. Не чують голосу народу ієрархи УПЦ(МП). “Страшно далеки они от него!”

Зрозуміло, що такі “рішення” синоду неканонічного церковного утворення (як відомо Вселенський Патріархат повідомив усьому Світу про те, що так звана “Російська православна церква” не є канонічною, бо й досі не отримала Томосу про свою автокефалію від Церкви-Матері), можуть викликати лише посмішку. Не кажучи вже про те, як заявив представник Вселенського Патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві архієпископ Тельміський Іов (Геча), що “в міжцерковних відносинах УПЦ не є самостійною одиницею і не має канонічного права засуджувати Константинополь”. У Фанарі розглядають єпископат УПЦ лише як єпископат РПЦ, тому він міг не переобтяжувати себе ухваленням таких “рішень”.

Не залишилося осторонь від оцінки таких “рішень” і міністерство культури України, що відповідає за реалізацію державної політики у сфері релігійних відносин: Ніхто і ні за яких обставин не має права у відкритому суспільстві диктувати свою волю іншим структурам чи релігійним організаціям, тим більше агресивно ставитися до діяльності представників Вселенського Константинопольського Патріархату – Церкви, з рук і благословення першоієрархів якої постала і Київська Митрополія”.

Подібної ж позитивної для Києва політики з цього питання дотримується і Апостольська Столиця. На цьому було ще раз наголошено 25 вересня, під час зустрічі у Нью-Йорку міністра закордонних справ України Павла Клімкіна з Секретарем із міждержавних відносин Святого Престолу Полом Річардом Галлахером. Чітка позиція Папи Римського, який поважає рішення Києва та Фанара щодо створення єдиної помісної церкви в Україні, на думку МЗС України сприяє процесу становлення такої церкви.

Може стався такий збіг, але 25 вересня і Державний департамент США знайшов за потрібне висловитися з приводу позитивного вирішення “українського церковного питання”. “США рішуче підтримують свободу віросповідання, зокрема свободу членів груп керувати своєю релігією відповідно до їхніх переконань і вільно сповідувати свою віру без втручання уряду. США поважають можливість православних релігійних лідерів та вірян України йти шляхом автокефалії відповідно до їхніх переконань. Ми поважаємо Вселенського Патріарха як голос релігійної толерантності та міжконфесійного діалогу”, – заявив його речник Гізер Ноєрт.

Можливо, всі ці заяви та виступи мало хвилюють ієрархів УПЦ(МП) та митрополита Київського. Але от останнє повідомлення, напевно, таки може їх і його схвилювати. У базі відомого ресурсу “Миротворець” сьогодні, за результатами “рішень” синоду з’явилося повідомлення про те, що митрополит Онуфрій є: агентом впливу РПЦ в Україні і противником створення незалежної помісної Церкви”.