Олександр Коваленко. Москва іде у розкол

Олександр Коваленко. Москва іде у розкол. Фото: spzh.news

Все відбувається так, наче сценарій розвитку подій писали у Києві українські націоналісти-рідновіри. Від 14 вересня Московський патріархат припиняє будь-яку свою діяльність під проводом Патріарха Константинопольського, припиняє згадувати  Варфоломія під час богослужіння, припиняє співслужіння із ієрархами та священиками Вселенського Патріарха та припиняє участь у роботі всіх органів, у яких головами чи співголовами є ієрархи Константинопольського Патріархату. Ось так!

УРА! Мы теперь раскольники!”, – написав Кураєв у своєму живому журналі. Чистий  провулок надав усі підстави Варфоломію, аби викинути РПЦ із канонічного простору і не дивитися відсьогодні у бік Москви, резюмує він.

Суто світська гординя застелила очі РПЦ. Складається враження, що Луб’янка взяла на себе пряме управління сергіянцями. Адже з точки зору канону, відмовляючись від поминання імені Варфоломея під час церковної служби, священник, єпископ, митрополит московський ставить себе під прямий удар церковного права. Він втрачає  свій статус і підлягає церковному суду.

“…Яке тут канонічне право! Згідно з цим правом священик, який відмовляється від співслужіння з іншим кліриком без доказів єресі останнього, підлягає позбавлення сану. Інший канон говорить, що якщо ти звинувачуєш іншого, але не можеш довести – покарання, яке ти йому висував, переходить на тебе. А Іларіон вже сьогодні ляпнув про “папістську єресь Стамбула”, –  волає до небес протодиякон Кураєв.

До 14 вересня вірні УПЦ в Україні вважали, що знаходячись під омофором Московського Патріарха, вони є прихожанами канонічної церкви та мають єдність із всією повнотою православ’я, з Помісними Православними Церквами. Своїми діями    Синод РПЦ дав усі підстави Вселенському Патріарху викреслити РПЦ із канонічного православного простору взагалі.

Сьогоднішній самостріл Синоду змушує журитися не Україною, а Росією. Це постріл в майбутнє нашої країни. Синод у повному складі поспішив взяти участь у ритті окопів по периметру країни. Взяв участь в нагнітанні військово-мобілізаційної істерії. Це отруйна атмосфера. Вона роз’їдає наше майбутнє”, – продовжив Кураєв.

Тепер усе духовенство та миряни УПЦ МП, лишаючись під Московським Патріархом, розривають єднання зі світовим православ’ям і стають схизматами. Тобто самі  обертаються у стан, в якому нещодавно звинувачували всі українські церкви та їх прихожан.

Безпрецедентний крок Синоду МП доводить усьому християнському світу, що  структура, яка постала 1943 року під “омофором” Сталіна у ході підписання ним “конкордату” із вцілілими від розстрілів рештками тихонівської РПЦ, є частиною світської репресивної машини комуністичного режиму, який канув у небуття. Режим щез, а його уламок лишився. “Вчинивши так, Московський Патріархат фактично прирівняв зовнішню, мирську сторону життя Церкви, до сутнісної, таємничої сторони, прирівняв питання керівних прав та влади ієрархів – до єдності у Христі. Цим самим було ще раз доведено те, про що наша Церква свідчить багато років: у нинішнього керівництва Московського Патріархату “закрадається, під виглядом священнодійства, пихатість світської влади” (8 правило ІІІ Вселенського собору) – із Заяви прес-центру КП з приводу рішення Синоду РПЦ про розрив молитовного спілкування.

Олександр Коваленко. УПЦ (МП): Ми не “Московська церква”… А яка?

Навіть сам стиль заяви московського Синоду не може не вражати своєю світськістю  і  суто “спецушною” манерою написанням документів. Жорсткий діловий армійський  стиль без будь-якого посилання на Євангеліє (ба – навіть згадки про нього!), канони, церковну політику… Але головне – повна відсутність православної лексики! Це відразу  впадає у вічі. Напевно після провальної політики Кирила у царині “українського питання” Путін не довірив написання такого важливого документу “церковникам”. Узявся за перо сам.

Навряд чи після таких ескапад та заяв РПЦ хоча б одна помісна православна церква  захоче діяти разом із сергіянцями у нарямку підтримки та поширення розколу. Навіть якщо йдеться про Сербську чи Антіохійську православні помісні церкви. Хіба що проблеми, які постануть невдовзі перед Белградом, змусять його таки підтримати Москву.

Олександр Коваленко. Балкани. Крок до автокефалії української церкви

Не лишається сумнівів у тому, що в Москві перемогла “партія” новопризначеного митрополита Псковського Тихона (Шовкунова). “Путінський духівник” може  святкувати свою чергову перемогу над Кирилом. Адже останній всюди і завжди намагався грати  роль світового екуменічного лідера, рівного самому Папі. Зокрема, на сесіях  Всесвітньої Ради Церков у Женеві, приймальнях Папи Римського. І тут такий кінець!

Олександр Коваленко. Несиметрична відповідь Кремля

Ми є присутніми при створенні православного “ІДІЛ” та повернення московщини у часи Івана Грозного.