Олександр Коваленко. Московська церква на грані розколу

Олександр Коваленко. Московська церква на грані розколу. Фото "Український інтерес"/Олександр Бобровський

“Шухер в тверской епархии. В Твери митрополит Виктор
получил верное известие о своїм скором увольнении…
он спешно распихивает по карманам то,
что не успел приватизировать раньше…”
Андрей Кураев

Відразу по поверненню “врачєватєлєй украінскіх ран” із Стамбула до Києва, 25 червня 2018 року в Києво-Печерській Лаврі відбулася нарада архієреїв УПЦ (МП) під головуванням Онуфрія. Офіційно головним питанням на нараді було надання матір’ю-Церквою, Константинопольським Патріархатом, автокефального статусу помісній Українській Православній Церкві. Отримавши відкоша від Вселенського патріарха московські попихачі на українській землі поспішно зібралися на нараду аби вирішити сакраментальні питання: “что дєлать?”, “кто вінават?” і “на чьом сєрдцє успакоіца?”.

Читайте також: Олександр Коваленко. Переговори Москва-Константинополь: провал

По першому питанню порядку денного, а саме – “что дєлать?” – архіреї прийняли заяву, де у заключній частині написали – все погано і вони не знають, що їм з цим робити: “Наявний канонічний статус є цілком достатній для того, щоб Українська Православна Церква (УПЦ (МП) – ред.) плідно звершувала свою місію серед народу України. Спроби змінити цей статус призведуть лише до обмеження прав і свобод, якими наділена наша Церква, маючи права широкої автономії. До того ж, ці спроби не вилікують, а лише поглиблять розкол як в Українському Православ’ї, так і в українському суспільстві загалом”.

І тут звертає на себе увагу той факт, що із 89 наявних у рядах УПЦ(МП) єпископів підписали цю заяву лише 70! У чому ж причина такої “одностайності” у фаланзі борців за справу Леніна-Сталіна у православному питанні?

Через те, що переговори між філією РПЦ та Вселенським Патріархатом не дали жодного результату, то найближчим часом до Константинополя відправиться група чолобитників із самої Москви.

Однак, поки не зрозуміло хто поїде від Москви до Стамбулу просити, “увєщєвать і купувать” та хто очолить ту делегацію. Чи то комуніст Гаврилов – “Глава комитета Госдумы РФ по развитию гражданского общества, вопросам общественных и религиозных объединений”, який позавчора очолив “Межпарламентскую ассамблею православия”, чи хтось із “кирилівців”, чи вже від “тихоновців”?

Річ у тім, як повідомляє нас Андрій Кураєв, у Москві, з огляду на нездатність Кирила “позитивно” вирішити “українське питання”, надмірну заангажованість його особисто та його сподвижників на збагачення, останніх почали піддавати “auto de fe”.

“Розкуркулення” тверського митрополита Віктора це лише початок рішучих дій соратників Тихона, який нещодавно очолив Псковську митрополію за протекції самого Путіна. Тихон може успішно використати надання автокефалії українській церкві у боротьбі з Кирилом за патріарший трон.

Якщо ж пригадати, що переважна більшість сподвижників Кирила це етнічні українці… Втім, як і переважна частина “кирилівського” кліру РПЦ. За її філію в Україні ми вже й не говоримо! Якщо пригадати схильність “істинно русскіх людей” до всякого роду етнічних чисток, їх недовіру до “інородців”, попри декларований “інтернаціоналізм” та “какая разніца”…

Тоді стає зрозумілою позиція 19 єпископів УПЦ(МП), які не підписали “кирилівську” заяву Онуфрія. Собі дорожче! Отримання Томосу про автокефалію для значної частини архіреїв московського патріархату в Україні, а то і не лише у нас, може стати єдиним порятунком від знавіснілих “тихоновців” та їх “русскага міра”.

Пригадайте чому і за яких обставин комуністи підтримали проголошення незалежності Україні у 1991 році… Все що не відбувається відбувається з Волі Божої та на догоду і славу Йому.  “Ad maiorem Dei Gloriam”!