Олександр Коваленко. Духовно-політична місія Кирила у Болгарїї

Митрополит Софійський Неофіт, президент Болгарії Румен Радєв та патріарх Кирил. Фото: РІА Новости

У перших числах березня цього року Кирил московський здійснив свій духовно-політичний візит до Болгарії. У Софії святкували 140-кову річницю отримання нею державної незалежності.

Болгарія, як відомо, намагається всидіти на двох стільцях – одночасно бути проросійським анклавом Європи та зразковим членом ЄС. Зокрема, її президент Румен Радєв вважається проросійським політиком. Він був обраний на свою посаду під гаслами підтримки Путіна та великої братньої Росії. Більше того, він публічно заявляв, що за умови головування Болгарії у Раді, Європи політика ЄС буде спрямована на зняття санкцій з Росії накладених на неї після анексії Криму.

Коли ж 1 січня 2018 року цей довгоочікуваний в Росії та Болгарії момент настав, то у Софії заявили, що її позиція відповідає загальноєвропейському курсу на продовження та посилення санкцій проти РФ!

Можна собі лише уявити реакцію Путіна… Тому, не дивлячись на офіційне особисте запрошення Президента Болгарії Путін відмовився прибути до Софії з державним візитом на святкування 140-ї річниці її незалежності. Кремль відправив туди його дублера від РПЦ-МП.

Свій офіційний візит до “братньої” Болгарії посланець білокам’яної розпочав із дипломатичного скандалу. Зрозуміло, що так й було заплановано у Москві. Приводом у цьому випадку стало те, що Радєв, як генерал НАТО, як президент європейської держави, не міг не пом’янути добрим словом ті польські, фінські, литовські  та українські полки, що у складі російської імператорської армії брали участь у визволенні Болгарії  від турецького панування.

На ці загальнозрозумілі та історично цілком обумовлені заяви Президента Болгарії  Кирил недипломатично, зриваючись на крик, істеричним тоном заявив: “Ще раз хочу ясно вам сказати – Болгарію звільнила Росія! Ні Польща, ні Литва, ні інші країни, а Росія… Сподіваюсь, ЗМІ нас чують та передадуть правильну історичну інтерпретацію щодо подій, пов’язаних із визволенням Болгарії”, – суворо попередив болгар посланець Путіна. Таким чином Москва не лише диктує, а й має намір в подальшому нав’язувати  політичному керівництву Болгарії своє політичне бачення історії, державну риторику та політику у цій царині.

Як з’ясувалося невдовзі, такий жорсткий тон полеміки був обумовлений та “підігрітий”  різним баченням у Москві та Константинополі, а віднедавна й у Софії, розвитку міжконфесійних відносин в Україні. Але не лише. На зустрічах Кирила із Патріархом Болгарської церкви та її духівництвом заторкувалися питання пріоритетів  православного світу і надання автокефалії церквам країн, що постали по розпаду СССР. Нагадаємо, що керівництво Болгарської православної церкви донедавна перебувало  під значним впливом позиції московської РПЦ із цих питань. Неучасть БПЦ у Всеправославному Соборі на Криті у 2016 р. разом із Москвою, Антіохійським Патріархатом і Грузією є промовистим тому підтвердженням.

Читайте також: Олександр Коваленко. Чинники творення Помісної Церкви в Україні

Для осягнення масштабу проблеми, що несподівано постала перед Москвою і набула характеру публічної полеміки, треба згадати, що проросійські тенденції в БПЦ своїм корінням сягають питання визнання автокефалії Болгарської православної церкви. В історичному плані вона набута зовсім нещодавно. Автокефалія була проголошена у 1872 році, проте визнана Константинополем лише в лютому 1945. Та й то під шаленим тиском Москви. У 1953-му, після того як Болгарія фактично стала радянським протекторатом, болгарському первосвященику вдалося здобути статус Патріарха.  Відповідно БПЦ дуже і дуже забов’язана КГБ СССР та перебуває й досі під пильним наглядом ФСБ, хай і у вигляді Московської патріархії. Цим передусім пояснюється “емоційність” Кирила та його повчання болгар. Він, Москва дуже стурбовані дрейфом  БПЦ у напрямку вирішення церковного питання в Україні за українським, незалежним від Москви, сценарієм.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter