Олександр Хвиля (справжнє прізвище Брессем) – “казковий” український актор. У його мистецькій скриньці безліч ролей – казкових героїв, драматичних, комедійних. За свою творчість він отримав чимало нагород та звань. Дивно те, що його ім’я було не на слуху, а ось його героїв знають відразу кілька поколінь телеглядачів, які виросли на казках з його участю.

Олександр Леопольдович народився 15 липня 1905 року в селі Олександро-Шультине Костянтинівського району Донецької області. Батько хлопчика працював машиністом-механіком, мати опікувалася домашнім господарством. Коли малому виповнилося ледь два роки, батько нагло помер. На руках овдовілої жінки залишилося п’ятеро дітей, злидні та нужда обступили з усіх боків.

Олександр Хвиля
Олександр Хвиля

Попри все, Сашко ріс старанною дитиною, освіту здобув у церковноприходській школі, яку закінчив із відзнакою. Після – вступив до залізничного училища в Синельникові, потім мріяв продовжити навчання, але матеріяльна скрута змусила йти працювати. Спочатку працював секретарем, асистентом, конторником, а потім дослужився до рахівника матеріяльного столу руху Південної залізниці. Але мрія про сцену ніяк не полишала Хвилю.

У 1922-му він закінчив драмстудію, а за два роки вступив до театру імені Марії Заньковецької, де його взяли в тупу. Із 1926-го грав у театрі Леся Курбаса “Березіль”. Молодий талант проявив себе на сцені як різноплановий актор, якому підвладні будь-які ролі: як героїчні і характерні персонажі, так і ліричні романтики. Щоб підкорити нові висоти Хвиля влаштувався працювати в Харківський театр імені Тараса Шевченка.

Олександр Хвиля
Олександр Хвиля

У 1932 році Хвиля з’явився на екранах, проте спершу його праця була малопомітною, адже він грав переважно другорядні ролі, або ж знімався в малобюджетних стрічках, які не виходили на широкі екрани. До початку війни йому довелося знятися ще в низці картин, зокрема в пригодницькій стрічці Георгія Тасіна “Кармелюк”, де він відтворив образ народного героя Устима Кармелюка, що піднімає кріпаків України на боротьбу з гайдуками та панським ярмом.

Десять років пройшло перш ніж Олександр отримав головну роль у біографічному фільмі “Олександр Пархоменко”. Після вдалого прокату Хвиля взяв участь ще в низці кінострічок, зокрема “Дорога до зірок”, “Кубанські козаки”, “Майська ніч або утоплена”. У 1962-му Олександр Леопольдович втілив на екрані козака Чуба з кіна “Вечори на хуторі біля Диканьки” за однойменною повістю Миколи Гоголя.

Олександр Хвиля

Кожна поява Олександра Хвилі в кадрі – це справжній хорал майстерності талановитого актора. Його герой буквально з перших секунд захоплював глядача та викликав неабияку симпатію. Він зіграв понад 50 ролей в кіно, проте одним з найулюбленіших для мільйонів глядачів різного віку став фільм “Морозко”. Актор мав дуже гармонійний вигляд на екрані – кремезний, із сивою бородою, справжній Мороз. Ця робота отримала Гран-прі на Венеціанському кінофестивалі.

Після виходу “Морозко” на екрани в 1965 році акторові запропонували стати Дідом Морозом на головній ялинці СРСР у Кремлі. І в цій ролі він був чудовий. Діти сприймали його, як справжнього Морозко, який прийшов прямо з казки. Йому вірили, ним захоплювалися і писали йому листи.

Ще до “Морозко”, Хвиля знявся у фільмі-казці “Марія-майстриня”, зігравши роль мудреця-мовчальника. Він же й королівський оберкухар у фільмі “Королівство кривих дзеркал”, і слуга Чахлика Лисого в фільмі “Вогонь, вода і…мідні труби”, і герцог де ля Бик у фільмі “Варвара-краса, довга коса”. Можна з упевненістю сказати, що актор був улюбленцем не лише дорослих, а й дітлахів. Окрім цього, Олександр Леопольдович озвучував мультфільми, його голосом говорять герої “Казки про старий кедр” і “Дочки сонця”.

Не зміг оминути артиста й Леонід Гайдай, він запросив Хвилю знятися у культовій радянській комедії “Діамантова рука”. Олександр Леопольдович зіграв метрдотеля й за сумісництвом спільника контрабандистів Бориса Савелійовича в ресторані “Плакучая Іва”.

У 1971 році послужний список Олександра Хвилі поповнився ще однією цікавою роллю. Він зіграв в екранізації однойменного роману Ільфа та Петрова “12 стільців” господаря крамниці, який розповідає про пригоди винахідливого Остапа Бендера.

Олександр Хвиля
Олександр Хвиля

За свою працю актор отримав такі значущі нагороди, як звання заслуженого й народного артиста, а ще чимало премій та нагород, які видавалися найкращим зіркам Радянського Союзу.

Щодо особистого життя, то відомостей обмаль. Відомо, що Олександр Хвиля усе життя прожив зі своєю дружиною Ганною Іванівною Тимофеєвою. У 1937-му у пари народилася єдина донька Інеса.

У 1975 році актор востаннє з’явився на екранах у фільмі режисера Олексія Салтикова “Сім’я Іванових”.

Олександр Леопольдович Хвиля помер 17 жовтня 1976 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Раїса Сергієнко – полонила голосом, підкорювала майстерністю

Іван Сокульський: Тюрма – умовність, коли ти сам не є собі тюрма

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram