Олександр Динник народився 31 січня 1876 року в місті Ставрополь. Батько – Микола Якович – працював викладачем фізики в місцевій гімназії. Мати хлопчика також працювала у школі, де викладала природничі науки, там же Сашко здобув початкову освіту.

У 1894-му Динник продовжив навчання в Новоросійському університеті (Одеса) на фізико-математичному відділенні. На другому курсі студент перевівся до Київського університету Святого Володимира, який закінчив у 1899 році із золотою відзнакою та премією імені Миколи Пирогова за свою роботу “Очерк учения о намагничении”. Після навчання став лаборантом у новоствореному Київському політехнічному інституті, а восени 1907-го вже викладав практичні заняття з механіки.

Олександр Динник
Олександр Динник

За рік Олександр Миколайович поїхав до Одеси, де блискуче склав іспити в Новоросійському університеті й отримав ступінь магістра механіки. По поверненню до Києва покинув катерду фізики й став керівником практичних занять із курсу опору матеріалів. Водночас, Динник читав лекції на Вищих жіночих курсах.

На початку свого наукового шляху Олександр написав низку статей та монографію “Удар и сжатие упругих тел”, яку вчені одразу ж високо оцінили. На основі цих досліджень молодий науковець за кілька років напише та захистить дисертацію й отримає звання ад’юнкта прикладної механіки.

У 1912-му Динник написав ще одну роботу “Об устойчивости плоскости формы изгиба”, за яку йому присудили ступінь доктора-інженера. Завдяки своїй невтомній праці Олександр Миколайович швидко здобув славу видатного вченого. Невдовзі отримав звання професора й працював у Донському політехнічному інституті. Не полишав і дослідницької діяльності. У своїй новій праці Динник розглянув коливання струн, стрижнів дисків і дав приклади різноманітних випадків застосування теорії вібрації. Рішення всіх поставлених задач подані ним у замкнутій формі та функціях Бесселя й мають великий науковий і практичний інтерес. За цю роботу йому була присуджена вчена ступінь магістра прикладної математики.

У 1921 році Олександр Миколайович обійняв посаду завідувача механічної лабораторії Гірничого інституту та вніс докорінні зміни у функціонування лабораторії. Внаслідок цього її діяльність поєднувала в собі не тільки навчальні процеси, але й безпосередній зв’язок із виробництвом. До лабораторії надходило безліч замовлень із заводів по випробуванню канатів, бетону, дерева, металу тощо.

Олександр Динник
Олександр Динник

Початок німецько-радянської війни перервав науково-дослідницьку діяльність Динника в Дніпропетровському металургійному інституті, де працював дослідник після Гірничого інституту. Евакуйований до Уфи Олександр Миколайович обіймав посаду керівника відділу теорії пружності Інституту гірничої механіки Академії наук УРСР.

Олександр Динник належав до тієї нечисленної когорти вчених, які могли похвалитися створенням власної наукової школи. Уже до 1950 року кількість його учнів і послідовників із теорії пружності перевалила за пів сотні. Усі вони мали наукові ступені докторів, кандидатів наук, звання професорів або доцентів.

Науковій школі Олександра Динника був притаманний нерозривний зв’язок між наукою та практикою. Так, у повоєнні роки вчений разом зі своїми співробітниками працював у Дніпропетровську над відновленням залізничного мосту через Дніпро, де здійснював механічні випробовування шлакоблоків. Представники промисловості постійно зверталися до нього за допомогою та консультацією. Динник завжди радо приходив на допомогу – байдуже, чи були це заводи Криворізького та Донецького залізорудного й вугільного басейнів, чи заводи Уралу, чи нафтові промисли Азербайджану, чи спеціалісти зі спорудження промислових і цивільних будівель.

1946 року Олександра Динника обрали академіком АН СРСР, хоча він і надалі трудився в Києві, в Академії наук УРСР, належав до складу її президії. Він був нагороджений низкою радянських орденів, отримав звання заслуженого діяча науки й техніки.

Меморіальна дошка Олександру Диннику на фасаді будинку по вул. М. Коцюбинського 9 в Києві

Динник відомий не тільки як вчений-теоретик і практик, але й як організатор науки та громадський діяч. Він дуже багато зробив для становлення та розвитку Дніпропетровська (нині місто Дніпро) як потужного наукового центру не тільки всеукраїнського, але й загальносоюзного масштабу. Доклав зусиль для заснування в місті державного університету, медичного та політехнічного інститутів, науково-технічного клубу.

Протягом останніх років життя – після вигнання нацистських окупантів з Києва – Олександр Динник мешкав у столиці України на вулиці Михайла Коцюбинського, 9. Цей будинок належав Академії наук СРСР, тож сусідами Динника були такі світила, як інженер і механік Євген Патон, хімік Андрій Кіпріанов, агрохімік і ґрунтознавець Петро Власюк, мовознавець Леонід Булаховський, композитор Віктор Косенко.

Барельєф Олександру Диннику перед центральним корпусом НТУ “Дніпровська політехніка” у Дніпрі

Із 1947 року Олександр Динник тяжко хворів, практично не вставав із ліжка, але продовжував працювати. Остання завершена монографія – “Об устойчивости упругих систем” – побачила світ вже після його смерті. Видатний вчений пішов із життя 22 вересня 1950-го. Поховали його на Лук’янівському цвинтарі. А до 97-ї річниці народження на будинку на вулиці Михайла Коцюбинського, 9, відкрили меморіальну дошку.

Ілюстративне фото: Київ, вул. Михайла Коцюбинського 9. У цьому будинку в 1944-1950 рр. жив і працював видатний український вчений-механік, академік Динник Олександр Миколайович / maps.interesniy.kiev.ua

Петро Дяченко – легенда Чорних запорожців

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]