Оксана Логачова. Микола Мозговий: музика без фальшу

Оксана Логачова. Микола Мозговий: музика без фальшу. Фото: скріншот з відео

Микола  Мозговий…  Одна з найпомітніших і водночас –  найсуперечливіших постатей української естради.

Селянський син, який сягнув  вершин  українського шоу-бізнесу, але при цьому за натурою залишився  селянином…  Талановитий композитор, який створив знакові для свого часу пісенні твори, що чули та знають усі українці,  при цьому, не ототожнюючи відомі пісні з їхнім автором…  “Найкасовіший” співак свого часу, який свідомо дратував та викликав  заздрість у своїх колег по цеху “захмарними” гонорарами, і який принципово полишив пісенну кар’єру, коли почав “здавати” голос. Людина, яка мала небагато друзів, але з легкістю знаходила собі ворогів. Так, саме ворогів! Бо кожне зневажливе, або просто критичне слово щодо колеги по шоу-бізнесу сприймалося не інакше як ворожий випад! А Мозговий зовсім не стримував себе, публічно роздаючи нищівні характеристики   колегам – навіть тим, які значно переважали його у тогочасних шоу-бізнесових “рейтингах”.  І не завжди  – об’єктивно та справедливо…

А ще… А ще – бунтар! Справжній. Саме бунтар,  який постав проти “священої корови” шоубізу 90-х: проти того, що тоді вважалося цілком природним  – проти “фанери”! Тобто – проти  засобу, що давав співаку (та іноді – навіть його “клону”) змогу  давати неймовірну кількість  концертів, безупинно роблячи касові збори.  Засобу, котрий  подовжував – всупереч природним законам часу –  творче життя  “зірок” естради майже до безсмертя.

Але… Все по порядку.

Микола Мозговий народився 1 вересня 1947 року в селі Сарнів  на Хмельниччині. Мав дві вищі освіти: юридичну та вокальну. Кар’єру естрадного співака розпочав в івано-франківському вокально-інструментальному ансамблі “Беркут”.  1979-го та 1981-го Микола Мозговий брав участь у конкурсі виконавців пісень країн соціалістичної співдружності, що традиційно проходив у Ялті. Обидва рази він посідав друге місце. Здобувши визнання, як співак, він вже був відомим композитором: 1978-го Софія Ротару заспівала його чи не найвідомішу пісню “Край, мій рідний край”. Відтоді  Микола Мозговий  став солістом Укрконцерту і почав виконувати лише власні пісні, серед яких були  “Моя перша любов”, “Горянка”, “Вперше”, “Минає день”, “Зачаровані слова”, “Дві качелі”. Глибокий і красивий голос, колоритна українська зовнішність і, насамперед, чудові пісні –  сприяли його популярності. 1986-го Мозговий став заслуженим артистом України, зібрав  власний акомпануючий ансамбль “Вересень” і деякий час був “найкасовішим” естрадним співаком. І перший, хто на теренах колишнього СРСР, мав таку професійну «розкіш», як – сольний концерт. Бо небагато хто з тодішніх артистів міг співати для публіки дві години.

У 90-х роках минулого століття Микола Мозговий призупинив концертну діяльність і зосередився на бізнесово-організаційній роботі: керував фондом імені Володимира Івасюка, став засновником пісенних фестивалів “Море друзів” у Ялті та імені Івасюка – у Чернівцях. Також  у цей час Мозговий організував  власну студію звукозапису, яка згодом переросла у Державний театр пісні.

За рік до початку нового тисячоліття Микола Мозговий зосередився на педагогічній роботі в Інституті мистецтв при Національному педагогічному університеті імені Драгоманова, був професором, захистив дисертацію, отримавши звання кандидата наук мистецтвознавства. А з березня 2005-го – став генеральним директором і художнім керівником Національного палацу мистецтв “Україна”.  Керував ним  5 років, аж до своєї передчасної смерті, і був там – на своєму місці. Втілив своє давнє бажання – бачити на головній сцені України більше справжніх українських артистів.

А повертаючись до згадки про нищівне і влучне композиторове слово і різкість оцінок (так 97-го багато галасу зчинило його відверте інтерв’ю в тодішній “жовтій пресі”), варто сказати, що час розставив все на свої місця. Та правда, що колола очі, сприйнялась і забулася, а от єдине, в чому, на мій погляд, помилився композитор – це в тому, що колись сказав: “Як не кожна птаха долітає до середини Дніпра, так і не кожен співак може заспівати пісні Мозгового”.  Дійсно, не кожен, але саме в останні роки – його пісні живуть новим життям. Їх охоче переспівують, і найчастіше – молодь. Вони звучать дивовижно, їм пасують найдивовижніші стилістичні «обгортки». І пісенна спадщина Миколи Мозгового, як природній алмаз, розсипається сяйвом яскравих діамантів в руках кожного вправного співочого майстра.

Ювілей – а Миколі Мозговому минуло б 70 – це завжди можливість згадати найкраще. Як ці “Карпатські квіти” від гурту “Luiku”.