Оголосили результати найскандальнішого Нобеля – з літератури. Одразу два лавреати – за минули рік і за нинішній. Ними стали полька українського походження Ольга Токарчук та австрієць зі словенським корінням Петер Гандке.

Оголошення премії за 2018 рік перенесли на 2019 через серію скандалів у Нобелівському комітеті. Вони полягали в тому, що чоловіка Катаріни Фростенсон, пожиттєвого члена Нобелівської академії, пана Арно звинуватили спочатку в сексуальних домаганнях та насильстві над жінками. А потім відкрився конфлікт інтересів – клуб у Стокгольмі, що належить Арно, і де влаштовували читання видатних діячів культури, зокрема Нобелівських лавреатів, частково фінансувався академією. Після цього внутрішнє розслідування академії показало, що Арно “зливав” імена лавреатів до їхнього оголошення, щоб на цьому заробити, зокрема предметом великих ставок стали Боб Дилан та Гарольд Пінтер.

Після цього три члени академії подали у відставку, що не передбачено статутом, бо вони обираються довічно, і відповідно їхні катедри після інциденту мали залишитися порожніми до їхньої смерті, тобто з вибором лавреатів могла би виникнути проблема. Тому після цього академію реформували (завдяки зміну статуту королем), залучивши до оцінювання незалежних експертів. Саме через ці процеси оголошення лавреатки у 2018 році було неможливим, бо скандал міг підважити лавреатство.

Отже, що означає для світу такий вибір Нобелівського комітету? Дуже часто комітету закидають настанову на чоловічу прозу та західноєвропейський вибір, і у випадку з Гандке – це знову працює. У випадку з Токарчук – частково.

Окрім того вибір є цікавим, бо Токарчук і Гандке представляють два різні погляди на історичні події, дві різні світоглядні моделі.

Через свою інтерпретацію історії полька стала об’єктом хейтерських атак в Інтернеті. Після виходу “Книг Якова” їй погрожували вбивством, називали “бандерівською курвою” та виявляли інші види вербального насилля на її адресу. Саме захоплення цією книгою і висловив Нобелівський комітет. Було зазначено, що книга не лише “жваво зображує лідера секти XVIII століття Якова Франка, якого проголосили новим Месією, а й містить детальну панораму маловідомої сторінки європейської історії”.

Нагадаю, що Токарчук 2018 року отримала Букерівську премію за свій роман “Бігуни”. А нобелівський комітет визначив її нагородження так: “За уяву оповідачки, яка з енциклопедичною пристрастю репрезентує перетин кордонів як спосіб життя”.

Цікаво також, що днями Міністр культури та національної спадщини Польщі похвалився, що не читав жодної книжки Токарчук. На тлі діяльності в Польщі правої партії “Право і справедливість” (ПіС), яка нещодавно знову перемогла на виборах, це не дивно, адже Токарчук у своїх текстах відверто пише про злочини поляків, зокрема про ті, що стосуються польських східних кресів. Раніше ходили чутки, що письменниця значиться у “чорному списку” авторів, фінансування поїздок яких державними інституціями під негласною забороною.

Лавреат Нобелівки за 2019 рік Петер Гандке відзначився не тільки своїми чудовими книжками, а й контраверсійними політичними висловлюваннями. Ще в 90-х роках письменник Салман Рушді називав його “міжнародним дебілом року”. Причиною було те, під час Югославських війн письменник підтримав політику Слободана Мілошевича та посміявся над жертвами геноциду. На похороні Мілошевеча, який попередньо був засуджений за воєнні злочини, письменник виступив з промовою на захист злочинця. Це стало причиною, зокрема, скасування інсценізації його п’єси у паризькому театрі Comédie-Française.

Утім, Гандке нагороджений Нобелівкою з формулюванням “за впливову роботу, що з лінгвсістичною майстерністю вивчала переферію та особливість людського досвіду”. Під час нагородження комітет окремо відмітив його повість “Крадій плодів”.

Ключовим у книжках Гандке є не сюжет, а мова – він починав, як авангардист, і це далося взнаки. Окрім літератури Гандке досяг успіху, як кіносценарист, – у співпраці зі знаменитим німецьким режисером Вімом Вендерсом, що своєю кіноеститикою дуже подібний на цинічну прозу Гандке.

Після оголошення рішення Нобелівського комітету з критикою цього вибору виступив знаменитий словенський філософ Славой Жижек, який у коментарі The Gardian сказав: “У 2014 році Гандке закликав скасувати Нобелівку, заявивши, що це “фальшива канонізація” літератури. Той факт, що він зараз отримав її, доводить, що він мав рацію. Така сьогодні Швеція: апологет військових злочинів отримує Нобелівську премію, тоді як, країна брала участь у переслідуванні справжнього героя нашого часу – Джуліана Ассанжа”.

Наразі обурення цим вибором комітету зростають, і погана слава Петера Гандке, на жаль, затьмарює добру славу Ольги Токарчук.

Негідники завжди викликали великий інтерес публіки, але також публіка часом мститься своїм негідникам, пожираючи їх.