Що ми знаємо про УРСР? А точніше про УСРР – Українську соціЯлістичну радянську республіку, як її називали до 30 січня 1937-го? Цей надзвичайно важливий період нашої історії став заручником полярних, заідеологізованих оцінок. Не бажаючи вплутуватися у відповідний “холівар”, дослідники оминають його десятою дорогою.

Але ж доба УСРР – не тільки диктатура пролетаріату, продзагони, колективізація та Голодомор. Хоч і Розстріляне, проте Відродження. Українізація – “уесерерівський” варіант всесоюзної “коренізації”. Харківський правопис (“соціЯлістична” – і це Харків, а не на той час польський стереотипний Львів). НЕП, “нова економічна політика”, врешті-решт.

В УСРР ще відчувався дух УНР. Процес Спілки Визволення України довелося робити публічним – навіть на початку 1930-х більшовики не почували себе в Україні впевненими. Тому потребували публічної демонстрації сили, що зрештою переросло у геноцид… Репресії, Голодомор, Друга Світова з Україною в її епіцентрі. Україною, про яку ми знаємо начебто і немало. Проте – на жаль – зовсім небагато…

Вона була значно “українськішою”, ніж ми звикли думати. Підтвердження цьому – періодика, документи, артефакти тих часів. Лівобережжя, Слобожанщина, Донбас, Південь. До війни і трохи після (1930-1940 роки) створена на хвилі НЕПу гончарна артіль “Цеглобуд” маркувала свою на той час широковживану продукцію “ЦЕГЛОБУД м. Нікопіль” (див. фото). І нікому це не здавалося дивним, а всюдисущі в таких випадках “бандерівці” (яких на той час, за великим рахунком, ще не існувало), були “не при справах”.

Декомунізуючи власну історичну свідомість, моделюючи “здорове” сприйняття радянського минулого, необхідно чітко відділяти зерно від полови. Заперечуючи позитив, справжні досягнення тогочасних українців у їх творчому пориві, спричиненому “відлигою 1920-х (вищезгадані українізація та НЕП як головні чинники), ризикуємо перетворити їх на засоби для маніпуляцій з боку ідейних спадкоємців більшовицько-чекістських катів.

Давайте шукати в УСРР Україну. Вона там є – малодосліджена та неосяжна. Ми майже втратили її. Проте вона повертається до нас. І у забутих іменах геніальних поетів Розстріляного Відродження. І у барвистих орнаментах кераміки артілі учнів легендарних опішнянських майстрів, що “зукраїнізували” нормативний Нікополь у НікопІль. І в українській Пісні на орбіті Землі, яку донесли туди українці – піонери Космосу.