Пам’ятаєте своє дитинство? Кому батьки дозволяли байдикувати? Думаю, що нікому. Мама постійно заходила в мою кімнату з питанням “А що ти зараз робиш?”, “Чому ти нічого не робиш?”, “Роби хоч що-небудь!”

Нам вбивали в голову, що ми маємо бути постійно зайняті. А якщо раптом нам нічого робити, тоді варто читати книжку. І ми займаємо себе з дитинства будь-чим, аби бути зайнятим. З понеділка до п’ятниці ми ходили в школу, потім до ночі бігали між гуртками, робили домашку, готувалися до занять. Тиждень пролітав як один день. Відчуття, що спиш на ходу, не минало в мене всі 11 класів.

І от нарешті вихідні! Ми сподіваємося на законний відпочинок. Але субота був днем прибирання. І не таким, як зараз. Все було серйозніше, бо у всіх були килими, і ми з братом ті килими кляли й трусили. Я вже тоді вирішила, що як виросту, у моїй квартирі не буде жодного килима, навіть на вході до квартири. Тож субота проходила під гаслом “килим-пилосос-прасування”. А в неділю – похід в консерваторію за абонементом і підготовка до навчального тижня.

Читайте також: Я любила прогулювати школу, тому що в школі мені було не цікаво

Так жили всі, так живуть зараз майже всі. Ми привчаємо дітей до постійної фізичної зайнятості, а вони виростають дорослими, які не вміють відпочивати.

І що далі? Хлопчик, який по суботах чистив килими й спав на уроках від перевтоми, виростає, одружується і все починається знову. Тепер вже не мама, а дружина впрягає його у все, що можна охопити: допоможи з прибиранням, винеси сміття, прибий гвіздок, виколупай гвіздок. Купи ялинку, винеси ялинку. Чому лежиш? Чому сидиш? І сама ходить постійно з ганчіркою по хаті в пошуках невидимого пилу. А потім піде на кухню за чашкою і дорогою ще плиту помиє й кахлі протре. А на вихідні – в село, батькам допомагати.

Ми старіємо, ми зношуємося, у наших очах лишається втома й апатія. Це тому, що ми не вміємо “нічого не робити”.

А це ж так прекрасно! Прокинувся зранку, хоча б на вихідних, потягнувся, перевернувся на інший бік і далі лежати. Лежати, поки їсти не захочеться. Дивитися на люстру. Думати про те, що шпалери відображають внутрішній світ власника кімнати. І більше нічим собі не забивати голову.

Нам дуже важко навчитись уникати метушні, знаходити хоча б один день на тиждень для “нічого не робити”. Навіть не застилати ліжко. А хто його бачить?

Намагаючись бути максимально зайнятими, ми готуємо якісь надскладні страви (голубці, холодці, оселедці під шубою). А ви не думали, що якщо з’їсти окремо оселедець, картоплю в мундирі й цибулину, ви зекономите як мінімум п’ять годин власного часу, часу вашого життя, який минув і не повернеться.

Я припинила готувати, звівши раціон до максимально простих страв (каша, м’ясо, риба, овочі тощо, але з мінімальними затратами власних ресурсів і газу). І, що найцікавіше, з часом звикаєш до простого й організм вже не хоче олів’є, не хоче зажарки в супі чи голубців.

Вирішила завести помічницю по господарству, бо мені шкода тих кілька годин на день, які я маю вибігати з ганчіркою по хаті. Я хочу слухати музику та спілкуватися з друзями, фарбувати нігті й думати про колір лаку, а не про пил і рівень вапна під обідком унітаза.

Намагаючись з дитинства, поки не пізно, навчити дітей насолоджуватись життям, я кажу їм “робіть, що хочете” і просто спостерігаю. Вони самі мають вирішувати скільки часу проводити за уроками, адже це їхня освіта. Я їм довіряю і люблю з будь-якими оцінками. Але я не хочу, щоб вони виросли та загреблись в домашніх клопотах. Не хочеться, щоб моя донька крутила голубці, і я вже зараз показую їй як і де краще замовляти голубці, де поїсти борщу, якщо вже дуже хочеться. А взагалі можна насолодитися шматком висівкового хліба з фетою, оливковою олією і прованськими травами замість ліпки пельменів. В рази смачніше і корисніше.

Найбільш залежні від роботи люди на селі. Адже за ними весь час спостерігають сусіди. Не вийшов на город три дні – мабуть помер, треба йти перевіряти. Та посадіть газон, поставте лежак, приготуйте барбекю в рахунок зекономленого часу – живіть! Жити важко, знову скопують пів гектара під картоплю, яка частково віддасться сусідським свиням.

“Нічого не робити” – це те, що дає нам змогу перезавантажитися.

Разом із цією вправою можна в додаток “нікого не слухати”, “ні про що не думати”.

Це дуже просто. Просто один раз на тиждень лежіть у позі огірка на грядці, коли на вас світить сонечко, а поруч пролітає ледача муха, сусіди працюють на городі, всі біжать на базар… А вам добре, адже ви виконуєте важливу вправу, яка перезавантажить вас, надасть вам сил на весь тиждень, принесе вам прибутки й натхнення. Пам’ятаєте у Попелюшки: “А троянди?.. А троянди виростуть самі”, головне не садіть картоплю на трояндових грядках. Хто сказав, що минулого року там був город? Наступного року там має бути газон і лежак. Бережіть себе – це найкраще, що ви можете для себе зробити.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram